Зміни в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно з 1 січня 2013 рокуЗакон України від 01.07.2004 року за № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначив основні засади проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також систему органів державної реєстрації, яку уособлює Міністерство юстиції України, що є держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Законом визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав є обов’язковою.
Єдиним моментом виникнення речових прав на нерухоме майно є момент його реєстрації в Державному реєстрі речових прав. В свою чергу датою і часом державної реєстрації цих прав та обтяжень вважається дата і час реєстрації поданої заяви в органи державної реєстрації.
З 01.01.2013 року в Україні державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покладена на державних реєстраторів та нотаріусів.
Наділення нотаріусів повноваженнями спеціального суб’єкта державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у результаті вчинення нотаріальних дій, а саме – здійснення нотаріусом державної реєстрації прав власності, реєстрація яких була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а також державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з такими об’єктами і можливість отримання відповідного Витягу про реєстрацію права власності значно спростить процедуру державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Вчинення нотаріальної дії та державна реєстрація прав, що виникають, буде проводитися нотаріусом в один і той самий день.
Державна реєстрація речових прав буде проводитися органом державної реєстрації прав за місцем знаходження об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація обтяження – незалежно від місця розташування об’єкта.
Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним і юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських проблем (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіций); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їхніми окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до Закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження цих прав.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, крім випадків, якщо власником земельної ділянки та житлового будинку, будівлі, споруди, квартири, розташованих на ній, є та сама особа.
Таким чином, можна зробити висновок: з 01.01.2013 року введені зміни в порядку та системі державної реєстрації речових прав і передачі функцій та повноважень щодо його ведення єдиному органу – Укрдержреєстру.
Людмила МОРОЗ,
приватний нотаріус.
Залишити коментар