Відкрилася спадщина. Що робити?Багато запитань виникає у громадян при відкритті спадщини: коли звернутись з подачею заяви, які документи необхідно пред’явити і таке інше.
Згідно з п. п. 3, 4 ст.1268 ЦКУ: “Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, коли вище зазначені особи відмовилися від прийняття спадщини”.
Звичайно ж, є спадкоємці, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для таких осіб існує дещо інший порядок прийняття спадщини.
Відповідно до положень ст.1269 ЦКУ: «Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто».
Для подачі заяви про прийняття спадщини Законом встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця).
Протягом цього терміну подаються також заяви про відмову від спадщини спадкоємцями, які не бажають її приймати і відмовляються від своєї частки на користь іншого спадкоємця; а також відкликаються раніше подані заяви про прийняття спадщини (якщо спадкоємець передумав приймати спадщину).
Отже, до спливу шестимісячного терміну з часу відкриття спадщини мають бути подані до державної нотаріальної контори усі необхідні заяви від спадкоємців (про прийняття спадщини або про відмову від неї), на підставі яких заводиться спадкова справа.
Після спливу шестимісячного строку спадкоємці, які прийняли спадщину, можуть одержати свідоцтво про право на спадщину і підтвердити вже існуюче право на спадкове майно, так як право на нього у спадкоємців виникає з моменту відкриття спадщини.
Граничного строку для одержання свідоцтва про право на спадщину немає. Але згідно з п.1 ст.1297 ЦКУ: “Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно”.
Для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має подати необхідні документи. Зокрема: документ, згідно з яким нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця (свідоцтво про смерть); документи, за якими можна встановити час і місце відкриття спадщини (довідка РЖКП, довідка правління житлово-будівельного кооперативу, довідка сільської (селищної) ради), а також факт прийняття спадщини спадкоємцями; заповіт (якщо спадкування відбувається за заповітом); документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкоємця зі спадкодавцем (якщо спадкування відбувається за Законом).
Необхідні також правовстановлюючі документи, які свідчать про приналежність майна, що спадкується, спадкодавцеві. Крім того, потрібен документ, що підтверджує особу спадкоємця (паспорт) тощо.
Без перелічених вище документів нотаріус не вправі видати свідоцтво про право на спадщину.
При виникненні незрозумілих моментів громадяни можуть звернутися за консультацією безпосередньо до нотаріальної контори.
Якщо послідовно і точно слідувати приписам законодавства, то такий, на перший погляд, складний і рутинний процес, як оформлення спадкових прав, буде безболісним і простим.
Наталія ЛУЦИК,
завідуюча Ковельською Держнотконторою.
Залишити коментар