Спільне майно подружжяЗгідно зі ст.60 Сімейного кодексу України (надалі – СК) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Зазвичай, майно набувається на ім'я одного із подружжя, тобто в правовстановлюючому документі власником зазначається лише один із подружжя, який є так званим "титульним" власником (інший з подружжя – не титульний (латентний) власник).
Згідно зі ст. 65 СК дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Вираження згоди може набувати різних форм, які залежать від особливостей спільного майна, передусім – його цінності.
Для дрібних побутових договорів – достатньо усної згоди. Договори щодо майна, яке не є цінним, не потребують підтвердження згоди другого з подружжя, проте можуть бути оскаржені другим із подружжя в суді на підставі відсутності такої згоди.
Договори з цінним майном потребують письмової згоди другого з подружжя. На укладення договорів, які потребують нотаріального посвідчення, згода другого з подружжя має бути не лише викладена письмово, а й нотаріально засвідчена. Яке саме майно слід відносити до цінного? Ні Цивільний кодекс України (далі – ЦК), ні СК, на жаль, не дають чіткої відповіді та не містять визначення критеріїв цінності майна. Звертаю увагу на те, що в ст. 65 СК йдеться саме про договори. Оскільки договорами є дво- чи багатосторонні правочини, згода при укладенні односторонніх правочинів (довіреностей, заповітів) не вимагається.
Щодо того, чи поширюються вимоги ст. 65 СК як на випадки відчуження, так і на випадки купівлі майна одним із подружжя, на теоретичному рівні існує дискусія. Частина вчених з цивільного права вважає, що поширюється, виходячи з наступного.
В ст. 177 ЦК зазначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Окрема річ, а також сукупність речей складають поняття "майно", яке визначено в ст. 190 ЦК. Отже гроші – це різновид майна. В ст. 65 СК йдеться про розпорядження майном подружжя. Звідси висновок: розпорядження майном подружжя включає і розпорядження спільними грошовими коштами подружжя.
Інші науковці вважають, що згода другого з подружжя потрібна лише у випадку, коли предметом договору є розпорядження власне грошовими коштами (договір дарування грошей, договір пожертви, договір позики), а на придбання майна – не потрібна, оскільки грошові кошти, що сплачуються покупцем, не є предметом договору (предметом відчуження), а виступають лише засобом платежу.
На практиці нотаріуси вимагають згоду другого із подружжя не лише у разі відчуження (продажу, дарування тощо), а й у випадку укладення договорів, на підставі яких відбувається відплатне придбання майна. Адже наявність згоди надає додаткову гарантію чинності укладеного договору для іншої сторони договору (відчужувача). Бо укладення відплатних договорів, в яких стороною є один із подружжя, без згоди другого із подружжя автоматично відносить такі договори до категорії оспорюваних на підставі відсутності згоди другого із подружжя на його укладення (ч. 2 ст. 65 СК).
Наталія ЗАЛІСЬКА,
приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу.
(Закінчення буде).
Залишити коментар