Що таке недоторканність приватного життя?Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.
Не допускається збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених Законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 7 Закону України «Про захист персональних даних» (далі — Закон), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, визначено, що конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Зміст такої інформації складають відомості про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю.
Конституційний суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Це — національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові стосунки цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду,, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною.
Конфіденційною не може визнаватися інформація, яка вже раніше була оприлюднена шляхом публікації, повідомлення в засобах масової інформації чи іншим способом.
Закон зобов'язує певні категорії осіб зберігати в таємниці відомості про громадян, які стали їм відомі у зв'язку із здійсненням професійної чи службової діяльності, а також визначає певні види відомостей, які не підлягають розголошенню.
З метою забезпечення громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, за порушення законодавства про захист персональних даних передбачено адміністративну або кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних передбачена ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 182 «Порушення недоторканності приватного життя» Кримінального кодексу України, передбачено, що незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями Кодексу, караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Під незаконним збиранням конфіденційної інформації слід розуміти збір не уповноваженим на це суб'єктом відомостей про приватне життя іншої особи, що містять його особисту або сімейну таємницю.
Збирання інформації може здійснюватися з будь-яких джерел: з документів, бесід з родичами, сусідами, знайомими потерпілого тощо, як відкрито, під пристойним приводом, так і таємно, з використанням підслуховуючих, відеозаписуючих пристроїв, інших технічних засобів.
Під зберіганням такої інформації розуміється її збереження та накопичення у певному місці на будь-яких носіях (паперових, електронних, відео тощо).
Незаконне використання або поширення конфіденційної інформації — це різні види застосування відомостей без згоди особи. Так, під використанням такої інформації про особу слід розуміти користування не уповноваженим на це суб'єктом за власним розсудом відомостей, які становлять особисту чи сімейну таємницю особи, для задоволення певної потреби чи одержання певної вигоди.
Поширення — це повідомлення відомостей про приватне життя особи, складових особистої або сімейної таємниці хоча б одній третій особі.
Одним із видів поширення конфіденційної інформації є її оголошення в публічному виступі на зборах, мітингу, засіданні тощо, в творі, що публічно демонструється, — тобто їх відтворення на аудіо- і відеозаписі, в суспільному місці; або шляхом обнародування цих відомостей в засобах масової інформації: друкованих, по радіо чи телебаченню тощо.
Право на недоторканність приватного життя – один з найважливіших елементів правового статусу особистості. Відповідно, адекватне правове регулювання даного права має принципове значення задля забезпечення ефективності структури державної влади, блага суспільства і розвитку особистості.
Микола КОВАЛЬЧУК,
начальник Ковельського міськрайонного управління юстиції.
Залишити коментар