Винних немає?Історію про будинки, які нібито мали зводити у недалекому минулому по вул. 40 років Перемоги та Степана Бандери, ковельчани тепер називають міфом. А міф, як стверджує "Великий тлумачний словник сучасної української мови", – це розповідь-легенда про щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.
Ось уже не один рік тягнеться судовий розгляд справи за обвинуваченням уродженця Донеччини Олега Вовка. Він у свій час працював головою ТзОВ "Ковельський житлово-будівельний комбінат" , а тепер підозрюється у заволодінні великими сумами грошей довірливих ковельчан.
Люди вклали немалі кошти в будівництво житла, а отримати обіцяні квартири або повернути кошти не можуть, на жаль, і досі. А деяким пенсіонерам, як це не прикро, взагалі не довелось побачити омріяних помешкань, бо підірване здоров'я далось взнаки…
Оббиваючи пороги багатьох державних інстанцій, написавши безліч заяв, скарг і звернень, обдурені ковельчани й жителі району ніяк не можуть знайти правди. Служителі Феміди не знаходять у сумнівних вчинках пана Вовка ніяких протиправних дій. Той теж категорично заперечує свою вину.
Нещодавно в Камінь-Каширському районному суді відбулося чергове, більш як двадцяте за рахунком, судове засідання, на якому оголосили вирок. І знову, практично, ніякого результату для потерпілих.
Вони після цього подали заяву до Апеляційного суду Волинської області. Але, чесно кажучи, після такого розчарування практично втратили надію на те, що тут їх, нарешті, почують, а винних все ж таки покарають. Знаходячись, так би мовити, у безвихідній ситуації і цілковитому відчаї, вкладники звернулися до редакції нашої газети, аби висловити наболіле на сторінках друкованого видання, шукаючи підтримки, якої не можуть знайти там, де, за їх словами, мали б завжди стояти на сторожі законності, захищаючи права та свободи громадян.
Проте на цьому вони не збираються зупинятися, а будуть іти до кінця, надіючись на свої сили та на Бога. Планують також підключити і телебачення.
"Іншого виходу у нас просто немає. Якщо не доб'ємося справедливості, то хочемо, щоб про те, що пережили ми усі, довідались інші. Можливо, вдасться когось наперед застерегти та вберегти від подібного", – заявляють обурені люди.
У недалекому 2007 році Любов Сахарова навіть не могла припустити, що опиниться в такій ситуації. Тоді жінка практично без вагань одразу прийняла рішення, навіть нітрохи не сумніваючись в тому, що все буде добре, а задумана справа завершиться благополучно. Проте, коли з'явились перші підозри, бо новий багатоквартирний будинок чомусь не будувався, а тодішній голова Ковельського ЖБК не приймав конкретних рішень, тільки свідомо відтягував час, заспокоюючи своїх вкладників, було вже надто пізно.
Галина Адамівна теж "клюнула на гачок". Навіть у дочки весільних грошей попросила. Проте вже згодом жінка не знаходила собі місця: мовляв, як так бездумно можна було діяти? Але, "потяг вже пішов", залишивши за собою сльози, недоспані ночі і зіпсовані нерви.
Інша місцева жителька Ганна Гінайло продала того злощасного часу власну квартиру. Частину вирученого від продажу дала дітям, решту – вклала в майбутню квартиру, і тішилась тим, що незабаром стане власницею нового помешкання, якого не має і нині.
Подібних, без перебільшення, трагічних історій ще багато, у всіх – однаковий фінал. Хоча більшість із вкладників вносили не всі зазначені кошти спочатку, а сплачували, переважно, частинами, спритникам було біля чого "нагріти руки", адже загальна кінцева сума становила майже 10 мільйонів гривень.
В цій заплутаній справі ще багато нерозгаданих і недоведених "цікавих моментів" із зниклими документами та іншими нюансами. Коли б не це, можливо, правосуддя давно восторжествувало б. А так маємо те, що маємо.
Обурених замовників – більше восьми десятків чоловік, хоча офіційно потерпілими визнали не всіх із числа зазначених. Тепер для людей омріяне житло залишилося в минулому. Суворою реальністю їхнього життя є сумне сьогодення, де все ж жевріє остання надія на те, що справедливість все-таки восторжествує, а пошуки правди не будуть марними. Хоча ніхто вже не поверне людям даремно втрачених здоров'я, сил і затраченого часу.
Орися ФІЛІПЧУК.
P. S. Після чергової невдачі у потерпілих виникає наступне запитання: "Скільки потрібно ще "майданів" і втрачених людських життів, щоб її величність Феміда, нарешті , повернулася обличчям до людей"?
Залишити коментар