Відсутність на підприємстві чіткої організації роботи в галузі охорони праці, як правило, призводить до трагедії. А ще — низька культура охорони праці, недостатнє опрацювання питання, недостовірна оцінка власного досвіду і практики, відсутність заохочувальної системи, яка б спонукала працівника до неухильного дотримання вимог безпеки. Окремо стоїть вже не питання, а проблема ефективної підготовки спеціалістів з охорони праці та якісного навчання з питань охорони праці працівників підприємств усіх рангів.
Будемо відвертими: якщо з десяти підприємств на двох-трьох робітників періодично таки збирають хоч на кілька хвилин, аби зачитати ту чи іншу інструкцію, то на решті інструктаж як такий просто відсутній. Звичайно, вміння все правильно організувати, спрогнозувати, передбачити не виникає на порожньому місці. Потрібен досвід. Але ж багато важить і теоретична підготовка. Бо значно дешевше і гуманніше вчитися на чужих помилках, ніж платити за власний досвід здоров’ям чи життям. Тут вкотре слід загострити увагу на якості навчання фахівців у навчальних центрах, де теорія мусить доповнюватись повноцінною практикою.
Аналіз показує, що на багатьох підприємствах немає ефективної системи управління охороною праці, слабка профпідготовка кадрів різних рівнів, інертні служби охорони праці тощо. Але ж ці недоліки не виникають самі собою. Вони характеризують ставлення до охорони праці роботодавця та його команди, які формують внутрішню політику охорони праці. Як примусити цих посадових осіб докорінно змінити позицію? Практика свідчить, що перевірки з боку державних наглядових органів, штрафування, залякування працівників кримінальною відповідальністю не дають бажаного ефекту. Бо не зачіпають найдорожчого для власника — прибутку.
Проте вплив на охочих ризикувати життям і здоров'ям найманих працівників у нас є: Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року містив норму, що передбачала самостійну сплату штрафу підприємством за кожен нещасний випадок та профзахворювання, котрі сталися з його вини. У разі ж приховування нещасного випадку сума покарання зростала у 10 разів. У листопаді 2002 р. цю норму було скасовано. Сьогодні жодна держава у світі не потурає так роботодавцям, як Україна. Бо система сплати диференційованих внесків у загальний фонд фактично позбавляє роботодавців індивідуальної відповідальності.
Звичайно, вищесказаним не вичерпано усіх нагальних проблем. Тому звертаємось до роботодавців: давайте наполегливіше і глибше аналізувати реальні проблеми роботи служб охорони праці на ваших підприємствах.
Петро ДУДА,
страховий експерт з охорони праці відділення ВД ФСНВ у м. Ковелі.
Залишити коментар