Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За життя заповідач має право змінити складений заповіт або взагалі його скасувати.
Закон не лімітує ні кількості складених і скасованих заповітів, ні часу, що має минути між складанням та скасуванням заповіту.
Заповідач не повинен зазначати причини, з яких він вирішив змінити чи скасувати заповіт, і не зобов’язаний погоджувати свої рішення з цих питань ні з ким, а також ставити до відома спадкоємців, зазначених в заповіті, про скасування чи зміну цього заповіту.
Стаття 1254 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) передбачає два способи скасування заповіту:
- скасувати заповіт шляхом вчинення самостійного одностороннього правочину – скасування заповіту;
- скласти новий заповіт, який скасує попередній.
У першому випадку скасування заповіту здійснюється за заявою заповідача про скасування заповіту, справжність його підпису на якій засвідчується нотаріально.
Юридичним наслідком такої заяви є те, що коли в подальшому заповідач не складе нового заповіту, спадкування буде здійснюватися за Законом. Заява про скасування заповіту не може містити інших розпоряджень, крім розпорядження про скасування заповіту.
У другому випадку скасування заповіту є частиною нового заповіту. Але це не означає, що в новому заповіті обов’язково повинно міститися положення про скасування попереднього заповіту. Навіть і за відсутності такої прямої вказівки заповіт, який було складено пізніше (в силу приписів частини 2 статті 1254 ЦК), скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить.
Про повне скасування заповіту можна говорити, коли в новому заповіті міститься пряма вказівка про скасування попереднього заповіту або коли зміст нового заповіту повністю замінює попередній. Наприклад, коли спадкоємцем майна, зазначеного в попередньому заповіті, визначено іншу особу (осіб).
Про часткове скасування заповіту йдеться, якщо попередній заповіт частково суперечить новому. Наприклад, коли частина з того майна, що охоплене попереднім заповітом, включена до наступного заповіту, але вже на ім’я іншої особи. Крім скасування заповіту повністю або в частині, заповідач може внести до заповіту зміни. Зміною заповіту є розпорядження заповідача про внесення змін до окремих положень заповіту із збереженням чинності попереднього заповіту в цілому. Предметом змін до заповіту може бути доповнення переліку заповіданого майна, внесення положення про заповідальний відказ, підпризначення спадкоємця, призначення виконавця заповіту, розпорядження щодо ритуалу обряду поховання тощо. Зміна заповіту відрізняється від часткового скасування заповіту тим, що ж одне з положень попереднього заповіту не втрачає чинності, вони лише можуть доповнюватися, наприклад, вказівкою заповідача про підпризначення спадкоємця. Внесення змін до заповіту здійснюється виключно новим заповітом.
Заповідач до своєї смерті залишається власником майна чи майнових прав, щодо яких складено заповіт. Це означає, що заповідач за свого життя може розпорядитися майном, зазначеним у заповіті, в будь-який спосіб: продати, подарувати, укласти щодо нього договір довічного утримання, передати в заставу тощо.
Чи потрібно вносити зміни до заповіту на все майно, якщо після його складення заповідач, наприклад, продав належну йому квартиру? У цьому випадку ніяких змін до заповіту вносити не треба. Положення такого заповіту, зберігаючи чинність щодо іншого майна, в частині спадкування квартири автоматично втратять силу і виконанню не підлягатимуть.
Заповітом може визначатися воля заповідача як щодо усього свого майна, так і щодо окремих його видів, в тому числі — права на банківський вклад. Але, крім складання заповіту на право на вклад, законодавством для визначення правової долі вкладу передбачено ще один спосіб — зробити відповідне розпорядження банку (так зване «заповідальне розпорядження»).
Як співвідносяться між собою в площині скасування розпорядження банку і заповіт на право на вклад (і навпаки)? У частині 3 статті 228 ЦК визначено лише правові наслідки складення заповіту після розпорядження банку і вказується: заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.
Але на практиці не виключена й протилежна ситуація, коли розпорядження банку робиться після заповіту. Чи скасовує заповідальне розпорядження, складене після заповіту, дію заповіту? В ситуації, коли розпорядження банку вчинено після складення заповіту, в якому було визначено спадкоємця вкладу, воно змінює таку особу.
Таким чином, безумовна та беззастережна можливість особи скласти декілька не конкуруючих між собою заповітів, а також змінити чи скасувати заповіт є елементом гарантованої Законом свободи заповіту.
Хоча теоретично і не можна виключати ситуації, коли новий заповіт буде складатися з єдиного положення про те, що ним скасовується попередній заповіт. Але з огляду на функціональне призначення заповіту, яке полягає у визначенні порядку переходу майна заповідача до визначеної(их) ним особи (осіб), у разі, коли заповідач має на меті лише скасувати заповіт, не складаючи нового, доцільніше зробити це заявою, в інших випадках – необхідно складати новий заповіт.
Наталія Заліська,
приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу (м. Ковель, вул. Незалежності, 61/21; тел. 5-95-89).
Залишити коментар