Керівник як суб’єкт господарювання повинен отримувати інформацію про нещасний випадок «із перших рук» – від потерпілого, свідка або безпосереднього керівника.
Вважаю за необхідне наголосити на тому, що однією з головних причин приховування травматизму є відсутність контролю за виробничою дисципліною. Щоб контролювати, необхідні чіткі, правильні та глибокі уявлення з питань охорони праці, які в реальності далеко не завжди відповідають висунутим вимогам. Біда в тому, що насправді часто керівники одержують свою виписку з протоколу перевірки знань і посвідчення без процесу навчання та перевірки знань, а просто «за красиві очі» або «за сало».
Нагадаю хронологію згідно з чинним Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків.
1. На виробництві стався нещасний випадок.
2. Потерпілий або працівник, який його виявив, або інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт.
При цьому безпосередній керівник робіт зобов’язаний:
терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу; негайно повідомити роботодавця про те, що сталося; зберігати до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці у такому стані, в якому вона була на момент настання нещасного випадку.
3. Лікувально-профілактичний заклад повинен передати впродовж доби екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві: підприємству, де працює потерпілий; робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; територіальному органу Держгірпромнагляду.
4. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний:
- впродовж однієї години передати засобами зв’язку і впродовж доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок: фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки; керівникові підприємства, де працює потерпілий (якщо потерпілий є працівником іншого підприємства); органові державного пожежного нагляду, СЕС;
- протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи і організувати проведення розслідування.
5. Комісія починає свою роботу і зобов’язана впродовж трьох робочих днів з моменту її створення обстежити місце нещасного випадку; одержати письмове пояснення потерпілого, опитати свідків, причетних осіб тощо.
Іноді останнім про нещасний випадок дізнається керівник, який є основною рушійною силою розслідування. Причому дізнається на тому етапі розвитку подій, коли вже може бути прийнято рішення та вжито дії щодо приховування цього нещасного випадку.
Потерпілий разом з особою, яка його супроводжує, і поспіхом придуманою легендою про одержання травми нібито в побуті вже перебуває у медичному закладі. Зі слів потерпілого зроблено відповідні записи у його особистій медичній карті та листку непрацездатності. Механізм приховування нещасного випадку вже запущено без відома керівника.
Далекий від думки закликати до приховування травм, але, здається, вже назріла необхідність більш зваженого, прагматичного й економічно обґрунтованого підходу до тих умов, критеріїв, починаючи з яких повинно проводитися повноцінне розслідування нещасних випадків.
Можна довго й багато говорити про причини та мотиви приховування реального стану справ з травматизмом на виробництві. Від цього проблема не зменшиться і не зникне.
Сьогодні на підприємстві ніхто не зацікавлений у якісному і повному розслідуванні всіх нещасних випадків. Зобов’язаний – так, але не зацікавлений, а тому і необхідні коригуючі законодавчі дії.
Віталій Рижко,
начальник відділення ВД ФСНВ у м. Ковелі.
Залишити коментар