Дорогі ковельчани!9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Досвід людства переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається, насамперед, національною елітою – сильною і високорозвиненою стають нація і держава.
Мова – це живий зв’язок між минулим, сучасністю і майбутнім кожного народу. Українська мова надзвичайно багата, милозвучна, вона є душею нації, її святинею.
Як не прикро, але сьогодні наша рідна українська мова опинилась під загрозою. Цим повинен перейнятися кожен, кому не байдужа доля України. Нашій мові, як ніколи, потрібні народна підтримка і солідарність усіх українців.
Дорогі ковельчани! Бережімо надбання національної культури, рідної мови, примножуймо і збагачуймо наші традиції та звичаї. У них – наша сила, не схожа ні на кого іншого – вічна українська сутність.
З повагою –
Олег Кіндер,
міський голова.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Володимир Сосюра.
Немеркнучим скарбом, що передається від покоління до покоління, із уст в уста, що об’єднує минуле і прийдешнє століть, називають українську мову. Відзначення 9 листопада Дня української писемності та мови не випадкове, адже цього дня православна церква вшановує пам’ять Преподобного Нестора-літописця, книжкова справа для якого стала частиною його життя.
Саме цей день гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе в рідному слові.
Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її.
Українська мова ввібрала в себе все найвеличніше, наймудріше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній розпачливий зойк прощання людини з білим світом, сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, блакить високого неба і золото пшеничних ланів, красу червоної калини та зеленого барвінку, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за свій рід, за Україну.
Саме від нас, українців, залежить майбутнє нашої культури і нашої країни.
Шануймо рідну українську мову!
З повагою -
Іван Смітюх,
голова райдержадміністрації,
депутат обласної ради,
Петро Якубук,
голова
районної ради.
Залишити коментар