Схилімо голови в жалобіЩорічно у четверту суботу листопада в нашій країні вшановується День пам'яті жертв голодоморів, які є однією з найтрагічніших сторінок історії Української держави. Безжальна рука голоду торкнулася практично кожного села, кожної родини. Надто велику ціну заплатив наш народ за прагнення бути господарем на власній землі. Ще й до сьогодні спогад про страшний голод в Україні – це незагоєна рана, невичерпаний біль.
Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. Ще зберігається шанс засвоїти уроки історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками, донести біль і горе минулого до наших нащадків, щоб вони знали, розуміли і в майбутньому не допустили подібного. Тільки усвідомлення помилок минулого спонукає будувати майбутнє. Але з кожним днем події голодоморів віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.
Шановні жителі Ковельщини! Нехай цей день згуртує усіх нас, змусить кожного згадати нашу історію і допоможе Україні будувати своє життя з перспективою на завтрашній день.
Схилімо наші голови і запалімо кожен свічку – символ нашої пам’яті!
З повагою –
Борис Андріюк,
перший заступник голови районної
державної адміністрації;
Петро Якубук,
голова районної ради.
Українська історія багата на великі й героїчні моменти, але досить в ній і трагічних та болючих сторінок: 24 листопада вся Україна відзначає сумну дату – День пам’яті жертв голодоморів.
Вісім десятиліть минуло відтоді, як нашу землю спіткала загальнонаціональна трагедія — великий голод.
Голодомор був нещадним, тотальним. Він не обирав своїх жертв за віком, професією, національністю. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.
Свого часу Герой України В’ячеслав Чорновіл науково обґрунтував, що наша держава могла б увійти у ХХІ ст. зі 100-мільйонним населенням… Український народ, попри небачені втрати, вистояв і вижив.
Дорогі краяни! Увечері 24 листопада запалімо свічки. Схилімо голови в скорботі, пригадуючи імена тих, у кого відібрала життя тоталітарна система у 1932–1933 роках. Наш обов’язок – об’єднати зусилля й зробити все можливе, щоб ці трагічні сторінки історії ніколи не були забуті.
Ми повинні пам’ятати, щоб жити і жити, щоб берегти соборність і незалежність в ім’я пам’яті наших співвітчизників. Нехай піднесеться щира молитва до Бога про збереження нашого народу від подібних лихоліть у майбутньому!
З повагою –
Олег Кіндер,
Ковельський
міський голова.
Залишити коментар