Свята тривають, пригоди – теж…Зимові свята тривають. Ми з вами відзначили прихід 2013 року за новим стилем, вшанували народження Сина Божого 7 січня, а тепер готуємося зустріти новий рік за старим стилем, тобто у ніч з 13 на 14 січня.
Все це означає, що Новорічні посиденьки з Охрімом Свиткою тривають.
Охрім СВИТКА.
У родині Бурчука Новий рік
стрічали
І за звичаєм – Cтарого виганяли.
Почали вони в неділю
(тридцятого грудня):
Готували різні страви з ранку
до полудня.
Розійшлися попоратись куми
і сусіди,
На три дні дали худобі - й за стіл
до обіду.
Про цю трапезу детально
говорить не буду,
Бо були всі за два кроки
від справжнього блуду.
Серед страв тих, що готують
глядачі з Бурдою,
Холодець був там із тюльки,
а кисіль – з халвою.
Півень-гриль по-європейськи:
в яблучнім повидлі,
В олів'є - капуста з бобом
і грибочки дрібні.
Згадували всі події року,
що минає,
І за кожну по порції на
душу приймали.
Дійшли, може, десь до липня
чи до кінця літа,
Й почала свою роботу
"вода оковита".
Панас згадав поіменно тих,
що гроші винні,
І коли в сусіда Гриця пили брагу
свині.
Гриць же скромно повідомив,
чом до жінки Яця
Ходив Панас ще в березні
"позичати яйця".
Як "до слова запросили"
всесільську сусідку,
Та сказала, що Яць знайшов
в Італії дівку.
Як закінчились новини сільські
й міжнародні,
Хтось згадав, чого ж усі тут
зійшлись сьогодні.
Щоб подібних катаклізмів більш
в житті не мати,
Треба рік цей, що минає, добре
в шию гнати.
А костюм Старого року був
у дядька Гната,
То його всі з шумом й тріском
виперли із хати.
Дванадцяту пробивають
в столиці куранти,
А на стіні зозуленька почала
кувати.
Бідна її голівонька й металеві
крила,
Бо на неї із-під бренді пляшка
полетіла.
Пригостити захотіли, мабуть,
цю пташинку -
Запустили голубці два
й холодцю тарілку.
"Будеш ти, Сірку, голодний",
– шепче собі Ваня,
Бо почалось по зозулі кістками
метання.
Корпоратив, як-то кажуть,
розпочався вдало,
Бо святковії костюми
всі підготували.
Тітка Фроська – повна баба
й зачіска толкова –
Курила три дні, щоб буть,
як Пугачова.
Галкіна знайшли відразу
(племінник Микита).
Він й навчив свою родичку
в затяжку курити.
Кіркоров (конюх Мефодій)
трохи "не удався":
Він, як співав щось російське,
чомусь заїкався.
Санта Клаусу Мороз наш
приходиться братом,
Й між собою спілкувались
"міжнародним матом".
Надворі – відлига, Місяць ще
тверезий світить,
Вирушають снігового мужика
ліпити.
Хто відразу втрапив в двері,
а хто матюгнувся,
Той, хто хотів брати
штурмом, удвоє зігнувся.
Якось вийшли "корпорейшин"
коромислом з хати,
Вдихнули свіже повітря
й почали качати.
Митькові щось душно стало:
"Роздягнусь, бо липень".
Взяли його за "основу" наші
сніголіпи –
Обкачали трохи снігом.
Спочатку все було мирно.
Ну а потім почалися в них
питання спірні.
Постраждалий охолонув,
конфлікт розгорівся:
Хотів йти за стіл "нагрітись", але з ніг
звалився.
Розкричавсь Митько
нівроку, наче свиноматка,
Та так сильно, що злякалась навіть Фроська
гладка.
Надійшла і допомога
від змерзлого Гната
(Того, що в минулім році
виштовхали з хати).
Після кількох "підігрівів"
дав Митько добро усім
Потерпіти маскарад цей
і в роль ввійшов зовсім.
Обкачали "сніговика", лиш рота
лишили,
За звичаєм, як годиться,
все інше вчепили.
Мітлу довго щось шукала
весела ватага
Й не знайшла. То замінили
на порохотяга.
У школі весела Манька, певно,
кепсько вчилась:
Як морквиночку встромляла,
трохи помилилась...
Але добре , що ввіткнула не
в те місце носа,
Бо Митько міг запалити навіть
папіроса.
Тут "Пилипом з конопель"
вискочив Микита:
"А давайте кругом нього
хоровод водити!".
Затягати став "Кіркоров",
"Галкін" й "баба Алла",
Про мільйон троянд і айсберг
дружно заспівали.
Про зайчика і ялинку не було вже
сили,
І якраз тут поснідати
усіх запросили…
Новий рік, казали, вдався
на всі сто із гаком.
Вам – історія, а мені – пироги
із маком.
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
– Миколо, ти де зустрічав Новий рік?
– Вдома.
– З ким?
– Зі змією.
– Ти маєш змію?
– Так.
– Давно?
– Десять років.
– А не кусає?
– Ні, тільки б'є.
– Хвостом?
– Та ні – качалкою або макогоном.
Іван МАРТИШКО.
– Приходь до мене
зустрічати Новий рік!
– А як дружина?
Ти погодив з нею?
– Та без проблем!
Вона зчинила крик
І подалась до матері своєї.
Микола АТАМАНЧУК.
Залишити коментар