Про "це"...Сьогодні тема сексу чи не найпопулярніша у світі. Який канал не ввімкнеш – скрізь є перелюб, зваби. Нещодавно почула дискусійну передачу, в якій велася суперечка: чи варто в школах запроваджувати предмет "Секс для підлітків"?
Присутні висловлювали різні думки: одні були "за", інші – "проти". Показували репортаж з однієї міської школи, де учні 6-го класу (а особливо дівчатка) затуляли руками обличчя перед камерою.
– Нам стидно говорити про це, – сором'язливо казали діти.
А як же вчитель має викладати цей предмет? Чи зручно він буде почуватися перед дитячою (12-16 років) аудиторією, розказуючи про "це"?
Якщо вже так хочуть дітей навчити "цьому", то не в такому віці і не в такий спосіб. Я не педагог і не лікар, але вважаю, що такий предмет потрібно викладати не в школі, а при відділах реєстрФації актів цивільного стану створити консультаційні курси для молодих людей, які збираються одружитися. (Хоча, на превеликий жаль, наша молодь такі курси "відвідує" набагато раніше, а "викладачами" виступають вулиця, телевізор, різні порножурнали). І вчити треба не тому, якими засобами вберегти себе від венеричних хвороб, де, коли, як і з ким переспати, а прищеплювати порядність, чесність, тоді і хвороб не буде, і розлучень поменшає.
Премудрий Соломон у Притчах 22:6 говорить: "Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї". А в наш час навчають не тому, що треба.
Тепер діти і так занадто «грамотні» (і в прямому, і в переносному значеннях). Адже де не глянь – одна реклама. І що б то не було, скрізь присутнє оголене людське тіло. Хіба без цього не можна обійтись? А Інтернет, наклейки з жуйок і багато чого іншого?
Ми теж навчалися у школі, але такого предмета у нас не було. "Цьому" нас не вчили, а виховували на творах Некрасова, Коцюбинського, інших письменників, які свого часу не були гіршими психологами. У своїх творах вони навчали дітей бути відповідальними перед родинними обов'язками, переймаючись буденними турботами батьків.
От хоча б "Харитя" Коцюбинського. Маленька дівчинка годує хвору маму і йде сама жати жито, щоб узимку їм двом не померти з голоду. А сучасна "Харитя", крім цигарки, нічого не вміє тримати, навіть віника боїться. Та й що з такими "кігтями", як у крука, можна зробити? А свій час ця "Харитя" проводить не на нивці, а за комп'ютером, у барі чи на дискотеці. А там такого можна навчитися, що вам і не снилось! Недаремно й народжують у 16 років і молодші.
А якби у школах, вузах навчали, як треба поводитись на людях, а дитячу аудиторію налаштовували на тему виховання, то не було б такої розпусти, як тепер. Я не закликаю, щоб діти жали серпами чи мололи зерно в жорнах. Я хочу бачити нашу молодь скромною і серйозною, бо це – наше майбутнє.
Дитячі душі скалічені вщент: скандали в сім'ях, розлучення, наркотики, дитячий алкоголізм і т. д. То ж від розмов на уроках про "це" наші підлітки не стануть кращими. Навпаки – ще ширше відчиняться двері Содому і Гоморі. Не калічте юні душі, які й без того скалічені!
Можливо, хтось не погодиться зі мною, і моя писанина буде не до вподоби. Але тепер свобода скрізь і в усьому, в тому числі і свобода слова. Користуючись "своєю" свободою, вилила на папір те, що наболіло на душі.
А взагалі, свободою потрібно правильно розпоряджатися, щоб потім не пожинати гіркі плоди розчарування.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
смт Люблинець.
Залишити коментар