Посиденьки з Охрімом СвиткоюУважний читач, напевне ж, помітив, що «звіти» з моїх посиденьок друкуються під рубрикою «І жартома, і всерйоз». Це й зрозуміло, адже наше життя не завжди веселе і не завжди сумне. Воно, образно кажучи, різнобарвне: коли більше темних кольорів, коли – світлих.
От і сьогодні бажаючи взяти слово на посиденьках порушують теми, які легковажними не назвеш. Івана Ярошика, скажімо, до глибини душі обурили останні події у Верховній Раді, де нардепи в боротьбі за мовне питання пішли один на одного, як-то кажуть, стіною, ганьблячи таким чином і себе, і всю Україну перед цілим світом. Раїсу Марчук тривожить велика кількість самогубств, які трапляються дедалі частіше. Гордій Сичук висмією методи виховання деякими батьками своїх дітей. Ігор Вижовець вирішив розповісти про кумедний випадок із сільського життя.
Зрештою, послухаймо самих учасників сьогоднішньої зустрічі.
Охрім СВИТКА.
Чубляться обранці всенародні,
Обрисом лацканів майорять.
Неньку-Україну безсоромно
Вже готові повністю продать.
Тужно б’ється птаха – мова краю
Об граніт турнірів – рад крутих.
Доля їх суворо покарає,
Тих нардепів – нам чужих.
Ставлять «хатку»-казку так собі на славу
Можновладці круглі, бриті й кучеряві.
Не бояться кари, їм не сняться нари,
Хоч і спекулюють на казні держави.
Вдало влаштувались, бо ж народ терплячий.
І Господь всевидючий на дари багатий.
Ждуть благословення сатрапи мордаті.
Від людського ока правди не сховати…
Іван ЯРОШИК.
Що відчуває та людина,
Яка іде у небуття?
Чому приходить та хвилина,
Коли прощається з життям?
Не думає про світ квітучий,
Про рідних, друзів і сім’ю.
Яка навкруг краса-природа!
Ти очі тільки підведи.
У інший напрямок скеруй
Свої думки, свої пориви.
Подумай, як на світі жить
Одній лишень твоїй дитині?
О, горе, біль твоїм батькам,
Твоїй сім’ї, близьким і друзям!
В чужого сльози побіжать,
А біль рідні не передати.
Потрібно всім нам пам’ятати.
Життя дається лише раз.
Його прожити треба так,
Щоб заміж внучок віддавати.
Будь сильним у житті своїм –
Є безліч інших почуттів.
Тож не керуйся лише злом:
Живи з любов’ю і добром!
Раїса МАРЧУК-МОРОЗ.
Татусь не знав такої ще біди,
Що син уже добряче п’є.
І він, як повелось завжди,
По гривні на морозиво дає.
«Відсталий ти, татусю, чоловік: не п’єш, –
Зітхнув синочок тяжко, тяжко –
Ти все по гривні на морозиво даєш.
Пора давати тридцятку вже на пляшку!».
Гордій СИЧУК.
Розболілась в цині спинка
(чи кабан то, а чи свинка,
Я, малий, цього не знаю
І тому не уточняю).
Дід наш знає медицину –
Лікував свою «свинину»
Самогоном, трохи салом,
Та ніщо не помагало.
Баба каже: «Що горілка?
Треба спирт – велика ж свинка!
Пропаде – то не до сміху…».
До райцентру дід поїхав.
Роздобув на «чорнім» ринку
Літрів п’ять супергорілки.
Гички з буряків вломили,
Висівками притрусили.
Їсть свиня (про спирт байдуже).
Потім встати вже не здужа.
Розляглася циня спати,
Та не може, бідна, встати.
Стали її піднімати,
На вулицю витягати.
Розляглася на подвір’ї –
Дід зробив їй «харакірі».
Всі співаємо: «На-на!
В нас сьогодні свіжина!».
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
— Я вже не курю, не п’ю... А це й закусювати перестав...
Мал. А. Василенка.
Залишити коментар