1 квітня — День сміхуНаразі невідомо, як виникло це свято. Але воно потрібне й любе українському народу. Про це свідчить той факт, що за всіх соціальних, економічних, фінансових ситуацій жодна з владних чи політичних структур не зазіхнула на свято. Шкода тільки, що ніхто з наших народних обранців не запропонував зробити цей день вихідним.
Та дарма! Жартуймо, сміймося, даруймо усмішки – хай все зле, лихе, підступне нас боїться! Будьте завжди веселі і здорові!
Ваш Охрім СВИТКА.
У квітневі дні нашому татові, дідусеві, прадідусеві Михайлу Хижку виповнилося б 90 років. На жаль, у 1986 році він трагічно загинув. Але "весела" його спадщина – байки, гуморески, сатиричні мініатюри, фейлетони, казки, загадки – продовжує жити, а самого автора не забувають у селищі, його дотепне слово актуальне й нині, а твори читають дорослі і діти. Ну, а ми – родина – з вдячністю згадуємо ті роки, коли були разом з нашим рідним.
Народився Михайло Хижко у селі Глинську на Сумщині. З 1954 року проживав із сім'єю у Голобах. За професією агроном, а за покликанням – письменник-гуморист, він пов'язав своє життя з Волинню.
Михайло Дмитрович дуже любив спілкуватися з людьми і у розмовах з ними шукав теми для своїх творів, у яких висміював ледарів, злодіїв, пияків, але з теплом писав про працьовитих і дбайливих господарів.
За життя наш тато встиг видати дві книжки: "Трухлявий пень" і "Заздрісний гарбуз". Вже після його смерті було надруковано ще дві -- "Сміх і гріх" та "Загадки з бабусиної грядки". Мабуть, важко назвати літературне видання, де б не друкувалися твори тата. Пам'ятаю, як він щораз радів, коли публікували у збірках "Веселий ярмарок", "Веселий букет", "Веселий день" його гуморески. Свідченням непересічного таланту голобського пересмішника була поява його імені в антології "Українська байка", яка веде родовід жанру від Григорія Сковороди.
Значно збагатили народну творчість загадки, казки, пісні, приказки Михайла Хижка. Він часто читав їх у школах, дитсадках, у полі, на бригаді, брав активну участь у концертах, а з Петром Махом їздили з виступами по селах і містах. У дитсадках організовував вікторини, конкурси і нагороджував діток подарунками.
Тепер у селищній бібліотеці відбуваються творчі вечори пам'яті Михайла Хижка, і ми вдячні односельчанам, що не забувають нашого тата.
Декілька років тому була надрукована книга про Голоби, і нам дуже приємно, що в ній є фото і розповідь про нашого рідного.
Добрим, привітним, справедливим, простим і скромним запам'ятався нам та односельчанам Михайло Хижко. Його по праву називають народним гумористом і сатириком, який залишив на землі добрий слід.
Валентина ХИЖКО,
дочка.
смт Голоби.
Микола друзям похвалився:
– Я знов сьогодні з батьком
бився!
Довго сутичка була, а таки моя
взяла!
Це вже третя перемога
Його швидка допомога
до лікарні завезла…
Значить, хлопці, я сильніший!
– Краще б був ти розумніший…
На батька руку підніма лиш
той,
В кого ума чортма!
Бабця в ряд тісний стає
посеред базару –
За півсотні продає поросяток
пару.
Кабанця б того купив кожен
би охоче.
Ну, а свинки (диво з див)
й бачити не хоче.
Баба губи надула й почала
кричати:
– Я ж не стану задля вас пару
розлучати!
Посміхнувся покупець – дядько
бородатий:
– Ще ж маленький кабанець,
а уже жонатий!
Чоловіка будить Настя:
– Уставай хутчій! Нещастя!
Обірвалася полиця і на смерть
забила Гриця!..
– Тьху на тебе, дурнувата!
А я думав – горить хата!
Татусь балував Валерку -–
Кожен день давав цукерку.
А Валерка, як підріс, –
Дулю дав під самий ніс.
Михайло ХИЖКО.
Залишити коментар