Першо-квітневий сонВесна… З її приходом, незважаючи на примхи погоди, все оживає, у кожного із нас з'являються якісь потаємні мрії і бажання. Прийшли вони і до мене уві сні, який наснився 1 квітня.
Ось і квітень наступив.
Нардепам – свобода.
Вони пішли "працювати"
Із простим народом.
Пенсії дають великі,
Збільшують зарплати.
Обіцяють по квартирі
Безхатченкам дати.
На дешевому пальному
Все сіється й ореться…
Тільки люд простий те слуха
І щиро сміється.
"Ми, шановні, розумієм,
Що квітень – час сміху
І що він для вас приносить
Веселу потіху.
Адже все, що обіцяли,
Попливло з водою.
А ми самі боремося
З своєю бідою.
Дякуємо за "турботу",
Що про нас подбали.
Дякуємо, що останнє
Ще не відібрали.
Оточили нас "любов'ю",
Пільги всюди "маєм".
Та як станемо платити,
Скрізь не вистачає.
Схаменіться, дорогії,
Скоро травень буде.
Не терпітимуть наругу
Більше простії люди.
У Ляшка візьмемо вила,
Роздамо народу –
Відвоюєм Україні
Волю і свободу!".
Свій сон записала
Ніна ФЕДОРУК,
ветеран праці.
с. Городище.
Запитали внуки діда:
"Яка, діду, ціна хліба?".
Посміхнувся дід: "Малі!
Ціна хліба – мозолі!".
Питання до батька
В малої дитини:
"Скажи мені, татку,
В чім сила людини?".
Радіє татусь,
Що цікаве питання
З'явилося в дитини.
І зразу ж – повчання:
"Я хочу, дитино,
Щоб ти зрозуміла,
Що тільки у праці
І в розумі сила!".
Григорій САРАПІН.
м. Ковель.
Байка
"Чого тремтиш, зайчиську?
Погоня, може, близько?
Може, хто псів із прив'язі спустив?".
"Та ні: мисливець ось на лапу наступив".
"То як же ти живий зостався?" –
Пита Ведмідь Косого.
"Мисливець оковитої до того
Нализався (он він пішов!),
Тебе великого він не побачив.
Що вже говорить про мене про малого?".
Гордій СИЧУК.
с. Луківка.
Мізеріє! На що ти претендуєш,
Надувши щоки, як ковальський міх?!
Дурилюда, обманами смакуєш.
Твоєї пристрасті збагнуть не міг.
Забудь усе, що було поміж нами,
Погане й добре – все забудь.
Кохання стати не змогли рабами,
Бо не знайшли ми спільну путь.
Ходив завжди я чесними шляхами.
Ти ж стежечки топтала навпростець.
Роса і бруд тягнулись за ногами,
Не був ніколи чесним твій «букет».
Іди собі закопченим тим шляхом,
Переінакшувать нічого не берусь.
Наші стосунки укрилися вже прахом,
І я в твій бік повік не повернусь.
Яків ЛАВРЕНКО.
м. Ковель.
Єфрейтор до генерала:
– Дозвольте до вас звернутися.
– З якого питання?
– Із сімейного.
– Звертайтеся.
– Я хочу одружитися з вашою дочкою.
– А вона згодна виходити за єфрейтора?
– Так точно, товаришу генерал.
– А я хотів би, щоб мій зять був офіцером.
– Я думаю, якщо стану вашим зятем, це питання вирішиться.
Валентин ІВАНЮК.
Шановні читачі!
Придумайте підпис до цього малюнка. На автора найдотепніших рядків, як завжди, чекає солодкий приз.
Залишити коментар