Напутнє слово юнимКовель минулої суботи віншував своїх випускників. Центральний майдан міста перетворився в луг квітів. Краса неперевершена.
Але серце хвилюється. У вінок світлого свята вплелися радість і переживання. Радість тому, що діти виросли, школу успішно закінчили. Переживання через те, що життя чекає непросте. Шлях цих юних не буде встелений пелюстками троянд. На ньому траплятимуться пагорби і круті повороти, колючки і тернії . Чи розуміють учні оте Лесине, що "вінок терновий вище царської корони"?
Маю право висловити свою настанову: "Тільки через випробування, працю і постійне навчання ви зможете сягнути своєї вершини".
А перед нами – унікальний подіум краси, якому позаздрив би Париж!
"Знаєте, скільки плаття випускників коштують? – тихо шепоче мені хтось на вухо. І не діждавшись відповіді, повідомляє: від 2 до 5 тисяч гривень".
"Ну й що? – думаю я. – Це ж прекрасно! Коли у 1961 кінчав рідну третю школу, я про таке і мріяти не міг. Значить, українці стали краще жити. Нема чого скаржитись на свою бідність".
Я від цих юних хочу іншого: не забувайте свій рідний дім!
Коли досягнете якогось успіху в житті, поверніться до школи з букетиком польових квітів і подаруйте першій вчительці або класному керівнику. Будьте впевнені – вони будуть щасливі.
Рідний Ковель проводжає вас у самостійне життя. Це місто – найкраще в світі, воно справді квітка Волині. Звідси вийшли славетні наші земляки, які стали дипломатами, міністрами, губернаторами, науковцями, лікарями, інженерами. Над нами – святий Анатолій Ковельський, який бачить це свято і благословляє на нелегкий для кожного шлях.
Ви – посланці ковельської громади на велику і відповідальну будову незалежної України. Не підведіть і примножте славу древнього, славного міста!
...Шумить, хвилюється урочиста лінійка.
– Послухайте, гуде, як у вулику, – знову хтось каже мені.
І справді: гуде майдан. І це класно. Бджоли теж неспокійні, коли збирають нектар із квітів. І учні в урочисто-робочому ритмі, мовби бджілки. Кожна з них буде робити добро, збирати мед і нестиме до українського столу.
Впевнений: виросла гідна зміна. Що ж, з Богом і нехай щастить!
На листок просяться поетичні рядки, а ще подяка Віктору Бичковському, який із своєю "армією" освітян зробили все, щоб це свято було таким чудовим.
Майдан вирує в урочистих ритмах.
Хвилюються батьки, учителі і
влада.
Вони сьогодні – учні, але вже не
діти:
Пора злітати в небо – нічим тут
не зарадиш.
Зерна розумного насіяно багато
У юні душі – сходить, колоситься
жито.
Чекає Україна врожаїв на свято.
Летіть, орлята, на свої орбіти!
У кожного вона своя, як доля.
Сміливо, впевнено торуйте
невідомий шлях.
Лиш пам'ятайте: чортополох і
квіти є у полі,
Не осоромте долю – все в ваших
руках.
Борітеся й поборете незлагоди і
горе.
Навчайтеся й пізнаєте суть
істини буття.
Увіруйте – й підкоряться вам моря
й гори.
Творіть добро – в цім Божий сенс
життя!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар