Як ми їздимоЧомусь дуже мені хотілося назвати свій монолог перед учасниками посиденьок образно і яскраво: "Їздимо так, як живемо" або "Живемо так, як ходимо".
Але, трохи подумавши, згадав, що їздимо і ходимо ми не так вже й погано. Відповідно – й живемо так само.
Подивіться, які автомобілі переважають на наших вулицях. Звичайно, що імпортні – "бехи", "мерси", "ауді" та іже з ними.
А пішоходи як модно одягнуті (особливо жінки і дівчата)! І в руках майже кожної (або кожного) – дорогі "мобілки", "смартфони", "айфони", "планшети" і тому подібні витребеньки нашого часу.
От тільки б до тих розкошів автомобільного і науково-технічного прогресу ще трохи розуму й здорового глузду – ціни б нашим людям не було.
Бо хіба назвеш нормальними горе-водіїв, котрі ганяють міськими вулицями чи загородніми трасами, наче навіжені? Для них не існує ані правил дорожнього руху, ані елементарного інституту самозбереження, ані поваги до пішоходів, ані до колег-автомобілістів.
Особливо страшно стає, коли такі "круті" хлопці мчать напідпитку, що видно навіть неозброєним оком: перекошені гримасами обличчя, ідіотські посмішки, порушення правил обгону. Таких "маестро" не лякають навіть трагічні випадки, що останнім часом почастішали на дорогах і шляхах, періодично – із смертельними наслідками.
Багато спритників, незважаючи на заборону, заїжджають на тротуари, зупиняють свої автівки у непризначених для цього місцях. Для того, щоб переконатися у справедливості сказаного мною, досить поспостерігати за тим, що коїться на пішохідному переході поблизу міської друкарні і філії ПриватБанку. Для декого з нахаб тротуар - поле, траса для гонок або комфортна стоянка.
Коли зробиш зауваження таким "водилам", у відповідь можна почути слова, які й уві сні не насняться.
Не краще поводяться й окремі пішоходи. Вони, грубо кажучи, "пруть" проти течії автотранспортних засобів, не зважають ані на сигнали світлофора, ані на дорожню розмітку. Зате в руках майже у кожного другого – мобільний телефон або інше причандалля, за яким вони світу божого не бачать і не чують.
Свідомо чи несвідомо "сприяють" аварійності на дорогах і автошляхах особи, в обов'язки яких входить забезпечу
вати безпеку руху. Ось і днями до мене звернувся наш постійний дописувач із Ковеля Степан Тюбай.
"Шановний пане Охріме! – пише він. – Добру справу зробили, обладнавши зупинку поблизу автозаправної станції "ОККО".
Та от біда: зупинку обладнали, а пішохідний перехід забули позначити. Мабуть, через те, що ми "йдемо-повземо" в Європу, а не в Африку. Отож, нам "зебри" у Ковелі не потрібні. Під впливом побаченого і почутого я намалював кар
икатуру і пропоную читачам відповісти на запитання: хто правий?.."
Жінка-пішохід: – Куди летиш?! Тут – зупинка, має бути "зебра".
Водій-нахаба: -- Ха-ха-ха! Зебра живе в Африці, а ми в Ковелі.
Що тут скажеш? Хіба одне: біда, коли ліва рука не знає, що робить права.
Охрім СВИТКА.
P.S. Принагідно нагадаю, що про "ліву" і "праву" руки говорив на посиденьках 23 травня ц. р. ветеран праці Віктор Зінчук з Луцька. У замітці "Кого запитати?" він цікавився, чому на вулиці Грушевського навпроти філії ПриватБанку розмітка пішохідна зроблена в одному місці, а знаки встановлені в іншому?
Хоч з часу публікації доречного і слушного запитання нашого читача (та й не тільки його) пройшов майже місяць, до редакції нашої газети не надійшло жодної відповіді.
Схоже на те, що деякі чиновники "Вістей Ковельщини" не читають взагалі. Зрештою, вони їх можуть і не читати, але подбати про зручності для пішоходів і водіїв - їх прямий службовий обов'язок. Невже потрібне втручання "компетентних" органів, щоб змусити їх зробити це? Чи будемо чекати чергової автопригоди?
О. С.
Зібрала
Еліна БАГІНСЬКА.
Один журнал для чоловіків оголосив конкурс на кращий опис свого ранку. Перше місце зайняв автор такого твору: "Я встаю, приймаю душ, одягаюсь і їду додому".
– Петренко познайомився зі своєю майбутньою дружиною через газету.
– І як йому ведеться?
– Не знаю, але ту газету він уже не передплачує.
З колекції
Ігоря ВИЖАВЦЯ.
Залишити коментар