"Конкурс стартував. Дерзайте!" –саме так хочеться сказати, звертаючись до сатириків- гумористів Ковельщини. Окремі з них уже надіслали тези своїх "виступів" на посиденьки з Охрімом Свиткою, долучаючись в такий спосіб до оголошеного ним конкурсу "Сміх здолає зло".
Нагадуємо, що підсумки конкурсу-акції будуть підбиті у січні 2014-го року, а його переможців, які неодмінно мають бути передплатниками "Вістей Ковельщини", чекають оригінальні призи.
Охрім СВИТКА.
Опалий лист сховав гриби
надійно –
Тим більше хочу їх знайти.
Шукаю вперто й енергійно,
Далеко не бажаючи іти.
Уздрів плямистого
підступу-мухомора,
А там – зогнилих маслюків.
Відчув, що вже бере "замора" –
Нарізати хоча би "синяків".
Отак броджу я лісом темним,
Аж раптом чую тупіт ніг:
Біжить, гарчить щось навіжене!
Я ледве-ледве звідти втік.
Заліз на дуба, схопивсь за сук.
Кульок порвався, випав з рук.
Звисають з дуба тільки ноги…
Кричав й просив я допомоги.
Аж чую голос: "Що стряслось?!".
То ще один грибник той звук подав
Й мене від кабана порятував –
Страховисько ж до лісу
понеслось.
По тому не були на думці
вже й опеньки.
Я вирішив: піду на
"Посиденьки",
Хоч там безпечно
посиджу
І про свою пригоду
розкажу.
Яків ЛАВРЕНКО.
м. Ковель.
Придивилася Ворона,
Де найвища, міцна
крона.
Тут, на дереві високім
З висоти зирнула оком.
Що ж, це зовсім непогано,
І ніхто тут не дістане.
Звила враз собі гніздечко,
Де й до неба недалечко.
Каркотіла, панувала,
Сама себе шанувала,
Зверху вниз на всіх дивилась,
Між ворон пихатих вилась.
Звідусіль птахів скликала,
Та своїх не шанувала,
Розцвірінькались, ти бачиш,
Що юрба ця сіра значить?
А це хто пищить, літає?
Ах, то ластівки.
– Це наш спів, шановна пані.
– Якщо спів, то він поганий.
Тут озвався соловейко
У кущі, десь там низенько.
Все затихло… Ну, а пані?
Голос так собі, нормальний.
Аж злетів враз жайвір в небо,
– А тобі чого тут треба?
Як ти смів злетіти вище?!
Попадеш мені в лапища…
…Та не чув той птах ворони,
Ні погроз, ні заборони –
Ніс він пісню небу й Сонцю
У відкриті всі віконця.
Це не байка, добрі люди,
Бо "ворони" у нас – всюди.
Чорна заздрість їх все душить.
Не пускаймо "жабу" в душі!
Віра СЕМЕНІЙ.
м. Ковель.
(вірш не тільки для дітей)
Є в нас хлопчик неслухняний,
В нього чубчик кучерявий.
Заявив сьогодні мамі:
– Я не їстиму сметани –
Хочу тістечко, банани,
Ще й компоту два стакани.
Подавай мерщій до столу
Не комусь – мені, малому!
Мама швидко стіл накрила,
Ще й вареників зварила.
Подала млинці, сметану
Та ще й яблучка рум'яні.
Ніжно гладить свого сина:
– Їж, дитино моя мила.
– Де ж банани, люба нене?
– Дозрівають… Ще зелені.
Аж тут тато нагодився,
Ремінця зняв: пригодився…
І послухав хлопчик маму,
З'їв варенички й сметану.
Ось що значить ремінь татів:
Хлопчик добрий – й тиша в хаті.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
смт Люблинець.
Дороги, вулиці, шляхи
Уже позаду.
Минають молоді роки –
Лиш тільки згадуй.
Якби отой широкий тракт
Не був коротким,
Здається, жив би вже
не так –
Вернути б роки.
Слизьким проспектом вже
б не йшов,
Бридким, гадючим,
А гарну б стежку
віднайшов
В садах пахучих.
Так кожен думає дідок,
Не знає, грішний,
Що натворив би помилок
Ще, може, й більших.
То ж дякуй Господу завжди:
Після цвітіння
Як дар, дається за труди,
Краса осіння.
Федір САВЛУК.
м. Ковель.
Залишити коментар