Що подарує нам рік Жар-Птиці?Своїми думками в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом"Вістей Ковельщини" ділиться славнозвісний провидець дід Потап.
– З часу останньої нашої зустрічі чимало, як-то кажуть, води в Турії витекло. Чи багато Ваших передбачень справдилося і який Ваш настрій у зв'язку з цим?
– Настрій у мене завжди стабільний. Як людина, котра займається аналізом подій і явищ, я не маю права на емоції, оцінки, схвалення або засудження когось чи чогось. Моє завдання скромніше: висловити своє бачення щодо того чи іншого факту, окреслити можливі шляхи подальшого розвитку подій.
В контексті сказаного можу зазначити, що мої прогнози, в основному, справджуються. Шкода, що до думки таких, як я і мені подібних, ані представники влади, ані громадськості, ані їх зверхники практично не дослухаються. Кожен із них вважає, що саме він пише історію з чистого листа, що до нього не було нічого, вартого уваги. Рідко хто із цих діячів прислухається до думки людей, старших за віком і вищих за рівнем інтелекту.
Зрештою, у цьому немає нічого нового. На жаль, людство впродовж сторіч чинить саме так. Якби воно чинило інакше, не творило собі штучних кумирів і сліпо не йшло за ними, можливо, не було б ані війн, ані революцій, ані інших кривавих катаклізмів. Але історія вчить тому, що не вчить нічому.
– Цікаво, а що справдилося з Ваших передбачень останнього часу?
– Перелік таких передбачень зайняв би надто багато місця. Скажу коротко: темні сили, як я їх називаю, продовжують тиснути на сили світла, досягаючи при цьому досить відчутних результатів.
Причин на те багато. Це й хитромудрі і далекоглядні не лише тактика, а й стратегія носіїв зла на Землі, і безпомічність й роздрібленість тих, хто з ними бореться, й зрадництво та шкурництво так званих "вождів", котрі, ведучи мову про інтереси народу, дбають лишень про свої вигоди – владу й гроші. Але, знову ж таки, повторюся, у цьому нічого нового немає.
– Сьогодні Україна перебуває у досить складній суспільно-політичній, економічній та фінансовій ситуаціях. Хто в цьому винен і які шляхи виходу з кризи Ви особисто бачите?
– Винних багато. В першу чергу, це влада. Якщо Бог дав їй право управляти державою, то це право треба вміти і хотіти реалізовувати. Як владі вдається це робити, судити не мені, а народу.
Не можна скидати з рахунку вплив іноземних держав. Він відчувається, образно кажучи, з різних сторін світу. Сьогодні йде битва за Україну, в якій задіяні не тільки росіяни й американці, а й багато інших ворогів державної незалежності нашої країни. Свою роль відіграє так званий "всесвітній уряд" із розгалуженою мережею добре проплачених і навчених агентів (і не тільки в Україні).
Треба "подякувати" за кризу деяким вітчизняним політикам – різних течій і кольорів. Замість того, щоб згуртувати суспільство, визначити спільну мету, національну ідею, вони сіють зерна ненависті і розбрату. Ніхто з них не кличе до важкої праці в ім'я майбутнього держави, своїх дітей та онуків, а майже кожен роздає направо і наліво райдужні обіцянки, які ніколи не здійсняться.
Ми вже знаємо, чим закінчилися гасла: "земля – селянам!", "вся влада – радам!", "нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі!", "від кожного по здібностях, кожному – по потребах", "більше соціалізму – більше демократії!", "бандитам – тюрми!", "почуємо кожного!" і т. д., і т. п.
Воістину тисячу разів мав рацію Ісус Христос, який повчав: судіть їх не по словах їх, а по ділах їх. От коли б ми всі так чинили, то не куплялися б на дешеві ковбасу і гречку, не вірили б брехунам і пустодзвонам, а клято б працювали самі і змушували так же клято працювати "обранців народу". І не ми б заздрили Європі, а Європа – нам. Бо маємо роботящий люд, родючі землі і національну мораль, якої не має ні один народ світу. Але це вже інша тема.
– У зв'язку з цим, як Ви оцінюєте роль Євромайдану?
– Це благодать Божа, яка на нас зійшла і в 1991, і в 2004 роках. Але чи зуміємо ми скористатися цією благодаттю повною мірою, – ось у чому питання. Надто багато за лаштунками політичної сцени дійових осіб, котрі прагнуть використати духовне (наголошую: духовне!) піднесення людей у своїх корисливих цілях, ослабити, а не зміцнити державну Незалежність України. І це не перебільшення – це гірка правда.
– Яким Ви бачите подальший розвиток подій?
– Поки що я його бачу ніби в тумані. Можу сказати одне: визначеності немає, ідуть політичні "торги", міжусобні "війни". Причому, як з одного, так і з другого боків. В команді Президента чимало "троянських коней", які підставляють і провокують його. Може, я й помиляюся, але інтуїтивно відчуваю, що він слабо володіє ситуацією. Це дуже небезпечно. Реально країною керують не ті, за кого ми голосували і кого називають словом "влада".
В таборі опозиції все сильніше тертя між претендентами на головну "булаву". Правильно кажуть, що там, де два українці, – три гетьмани. У нас же не двоє українців і не троє гетьманів…
При такому стані справ найважче доводиться чесним і порядним учасникам Майдану. Вони вкотре повірили своїм проводирям, як це вже не раз було в нашій багатостраждальній історії, щиро сподіваються змін на краще.
А виходів я передбачаю два: мирний і силовий. Мирний – це тоді, коли опоненти сядуть за стіл переговорів, підуть на взаємні поступки і дійдуть згоди з найпринциповіших питань. В деталі не хочу занурюватися, бо то не моя компетенція.
Силовий станеться тоді, коли у когось не витримають нерви, і виникне спокуса в одних "закрутити гайки", а в других – випробувати міць силових структур. Обидва варіанти до добра не призведуть. Знову ж таки, в деталі не буду заглиблюватися.
– Нині дедалі більше говорять про можливий розкол України. Ваш погляд на цю проблему.
– Про розкол найбільше говорять ті, хто його хоче. Таких безвідповідальних типів (інакше не скажеш) треба негайно притягувати до відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Особисто я не бачу причин для розколу. Його не хоче, як мені здається, ані влада (ким і чим їй тоді керувати?), ані опозиція (вся вина за це ляже на неї). Не потрібен розпад України Європі: що вона робитиме з мільйонами українців, котрі "рватимуться" у Євросоюз? Зрештою, найближчі наші сусіди – поляки, чехи, німці, естонці, латвійці, литовці теж зацікавлені у стабільності прикордонних територій.
Дехто бачить загрозу в Росії, її бажанні повернути собі Крим, інші регіони нашої держави. Не думаю, що на даному етапі цього хоче російська влада. Путін і його команда й так сидять ніби на пороховій бочці. Не зовсім продумана міграційна політика, утиски й репресії проти так званих "інородців", інші прояви російського неоімперіалізму викликали спротив національних еліт багатьох регіонів Росії, та й не лише їх.
Тому, на мою думку, Путін зацікавлений у мирному розв'язанні українського питання, бо при його невирішенні подібне може перекинутися на територію сусідньої держави. Але це – тільки моє бачення проблеми. На істину в останній інстанції я не претендую.
– Чого б Ви хотіли побажати своїм землякам у новому році – році синього дерев’яного Коня?
– По-перше, забути, що 2014-й рік – це "рік дерев’яного Коня". Чомусь ми, українці, такі піддатливі на чужоземні модні віяння в галузі політики, історії, культури, а тепер ще й астрології! Адже маємо свої національні традиції, яких часто-густо і не знаємо, і не цінуємо. Давай нам щось екзотичне – китайське, японське, африканське!
А проте, у слов'ян є свої стародавні гороскопи, назви років і місяців. Так от, 2014-й рік – це рік Жар-Птиці. Вона обіцяє кожному з нас багато радості, добра, благополуччя. Недарма ж бо саме Жар-Птиця є "героїнею" багатьох народних казок, переказів, пісень.
По-друге, говорячи про свої побажання, зичу кожному із нас Віри, Надії й Любові – тих одвічних цінностей, сповідуючи які завжди почуваємося щасливими, духовно багатими, щирими, як личить справжнім українцям!
Нехай чарівна Жар-Птиця подарує усім душевний спокій, впевненість у завтрашньому дні, вбереже від впливу темних сил!
Розмову вів
Тарас ВОЛОШКО.
Залишити коментар