«Повіриш у себе — здолаєш усе!»На старий Новий рік, коли довкола лунають дзвінкі щедрівки, несучи в домівки радість та добро, поважний ювілей — 70-річчя від дня народження зустрічає знаний не лише на Волині, а й далеко за її межами спортсмен-ентузіаст, ковельчанин Леонід Оксіюк.
Ювіляр — мужня і вольова людина, нескоренець, життєвий приклад якого викликає повагу й щире захоплення. Свого часу Леонід Михайлович, переживши інсульт і ставши інвалідом першої групи, не лише не змирився з недугою, а й віднайшов у собі сили піднятися над обставинами і довести собі та іншим, що людські можливості — безмежні.
На проблеми зі здоров'ям наш герой ніколи не скаржився, адже з дитинства захоплювався спортом. Тож коли у нього — дужого, кремезного чоловіка, капітана запасу, ветерана Збройних Сил, стався інсульт, миттєво прикувавши у 47-річному віці до лікарняного ліжка, це стало страшним ударом, розділивши життя на "до" і "після".
Через важку хворобу Леонід Оксіюк змушений був повернутися із Росії, де на той час мешкав, до рідного Ковеля. Згодом, прочитавши в одному із друкованих видань замітку про успіхи спортсмена-інваліда без ніг, подумав: а чому б і собі не спробувати? З тих пір спорт змінив усе його життя. Заняття спортивною ходьбою, які Леонід Михайлович розпочав, тільки-но підвівши
сь з лікарняного ліжка, допомогло йому знову відчути себе повноцінною людиною, повірити у себе, не скоритися лихій долі.
Перші кілометри Леонід Оксіюк "намотував" на місцевому стадіоні. Згодом зрозумів, що може значно більше. Так піші марафони, присвячені тій чи іншій пам'ятній події чи видатній особистості, стали справою всього його життя, з кожним роком розширюючи географію спортивних досягнень чоловіка.
Від звичайних любителів спорту Леоніда Михайловича відрізняла хіба що милиця. У всьому іншому — він звичайний спортсмен, який щодня долав 10-15 кілометрів. А це, погодьтесь, не кожній здоровій людині під силу, а що вже говорити про інваліда першої групи! Проте Леонід Михайлович незмінно виявляється сильнішим, ніж недуга.
За роки спортивної діяльності Леонід Оксіюк подолав безліч цікавих піших маршрутів не лише містами рідної України, а й Словаччини, Польщі, Німеччини, Австрії, Словенії, Швейцарії, Білорусі. Де б він не був, його завжди гарно приймали, всіляко підтримували і допомагали. Він зустрічався із к
ерівниками міст, консулами, які дбали про житло, харчування та транспорт для гостя з України. Тож нині Леонід Оксіюк із неприхованою гордістю згадує свої пішохідні марафони мужності країнами Європи.
А з яким захопленням полюбляють слухати про спортивні досягнення марафонця-ентузіаста, сповнені пригод та яскравих вражень, онуки, яких у Леоніда Михайловича четверо! Ще б пак: розповісти дійсно є про що.
Та головне для Леоніда Оксіюка — довести тисячам інших людей, які з якоїсь причини стали інвалідами, що навіть найнеймовірніші вчинки під силу кожному, хто повірить у свої сили, хто зуміє сказати хворобі: "Ні!".
"Треба жити повноцінним життям, наскільки це можливо, — каже Леонід Михайлович. — Не можна здаватися ні за яких умов".
Дивлячись на цього високого, дужого чоловіка, слухаючи його цікаві розповіді про пройдене і побачене, переймаєш від нього мужність, оптимізм і любов до життя.
Незважаючи на те, що сьогодні розміняє восьмий десяток, Леонід Михайлович не полишає занять спортом. У планах марафонця — здійснити піший марш обласними центрами України. Щиро сподіваємось, що і цей задум йому вдасться реалізувати.
Тож нехай, шановний Леоніде Михайловичу, не лише у день Вашого ювілею, але й завжди звучать найприємніші та найщиріші слова на Вашу адресу!
Нехай доля дарує тільки щасливі митті життя та втілює усе задумане Вами. Доброго Вам здоров'я і довгого щасливого віку під Божим і людським благословенням!
Галина ЦЮРА.
НА ЗНІМКАХ: Леонід ОКСІЮК в різні періоди життя і сьогодні.
Фото з домашнього архіву і Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар