Посиденьки з Охрімом СвиткоюІ жартома, і всерйоз
І знову до мене на посиденьки завітала активна й непосидюча Неля Трошина з Ковеля. На цей раз – із віршованими гуморесками, дотепними варіантами підписів до малюнка у «Вістях Ковельщини» за 14 червня ц. р. На малюнку, як пригадують читачі, — людині, яка топиться у річці, якийсь високопосадовець простягує медаль.
Так от, пані Неля пропонує такі текстівки:
Оскільки Н. Трошина виявилася єдиною бажаючою взяти участь у міні-конкурсі на кращий підпис до карикатури, то вона стає і єдиною володаркою солодкого призу від Охріма Свитки – коробки цукерок. За її одержанням просимо завітати до приймальні редакції.
А зараз – поетичні доробки Нелі Трошиної на актуальні теми.
Посадила баба Мотря
Моркву і капусту.
Прийшла збирати урожай,
А на грядці – пусто.
Садила й картоплю –
Нема ні бульбини.
Побував тут, мабуть, заєць
В образі людини.
Не знайшла бабуся нині
Ні редьки, ні дині.
Лежить лишень на городі
Пожовкле бадилля.
Не залишив там нічого,
Позбирав все чисто.
Ох, і ненажера цей
Двоногий хитрюган-зайчисько!
Люди добрі, що ж ви наробили?
Всю країну на базар перетворили.
Всі торгують, хто чим може,
Щоб якось прожити.
Вже несила далі нам
Цей безлад терпіти.
Лікар продає білизну
В спеку і у зиму люту.
А учитель стоїть поруч –
Міняє валюту.
Головна «робота» в них –
Купити, продати.
Колись за такі діла
Садили за грати.
Жінки покидали родини
Й подались в чужі країни.
Шукають всі там щастя,
А діти кинуті напризволяще.
Депутати ж б’ються між собою…
До чого докотились ви?
Недарма кажуть у народі:
«Псується риба з голови».
Неля ТРОШИНА.
А ще сьогодні на посиденьки завітав наш давній знайомий Гордій Сичук з Луківки і Яків Лавренко з Ковеля. Надаємо їм слово.
Татусь з буфета повернувся,
Де пропиячив всі у тижні дні.
До сина-п’ятикласника звернувся:
«Ти вчишся в школі. Розкажи мені.
Я в спорі з кумом про верблюда заложився.
То ти скажи, чи правда в цьому є:
В пустелі той живе і там давно прижився
І цілий тиждень робить, а тільки раз він воду п’є?
Тут обізвалася дружина Люда:
«Твій кум давно із географії відстав.
В своїй оселі маю я «верблюда»:
Горілку цілий тиждень п’є, а що зробив?
Котові і хвоста не зав’язав!».
Гордій СИЧУК.
Стояв кабан посеред двору
У гарячу літню пору.
Ногами ніби «танцював»,
Крутив навкруг червону морду.
Прохожим хижі зуби виставляв,
Рудими віками весь час моргав.
На тих, хто бачив цю потвору,
Вирячував заплилі очі
Та виганяв їх геть із двору.
Дригав ногами, й накінець
Заснув наш дивний кабанець.
Хто бачив його шоковину –
Довік не їстиме свинину.
Кабан був «бомж» бродячий
І до мандрівок не ледачий.
В обід він важко прокидався,
Поважно хрюкав, всім вклонявся.
А рило не було червоне – синювате.
Та незабаром кудись зникав.
Лише під вечір повертався,
Тягнув правицю і кидався,
Як очманілий, на людей –
Аж слина порскала з грудей .
За кабанцем якось услід хлопчак пішов
У далеких дачних хащах кабана знайшов.
Той смакував відходи бражки…
Отож, розвіявся густий туман:
Став алкозалежним свинопан.
Впізнаєте його по червоно-синій морді,
Коли біля пивбару він смакує
Ковток свіженького пивця,
Хоч недалеко вже п’яниці
До безславного кінця.
Не гоніть ви, люди, самогонки –
Не буде «п’яної тушонки».
Яків ЛАВРЕНКО.
Залишити коментар