Думки вголос поетичним словомУкраїно моя, вишиваночко,
Знов подерта сорочка твоя.
Хоч у ранах тяжких, та все ж зранечку
Таки слухаєш спів солов'я.
Бо була ти від роду співучою,
І той спів не затихне в тобі
Ні від болю твого, ні від відчаю,
Ні в недолі тяжкій, ні в журбі!
Ворогам ти не звикла коритися,
Рідна земле, безмірно свята!
Будем жити Іще й не журитися
– Бог пошле тобі довгі літа.
Ти мій храм, моя пісня журливая,
На колінах в молитві стою
І в майбутнє твоє щиро вірю я,
Бо тебе, як нікого, люблю і
Твої плечі Бог вкриє хустиною
Поля жовтого й синіх небес,
Ще й барвінком і зоре-калиною,
Щоб народ наш для щастя воскрес!
Ніна ШУГНІЛО.
Серед тисяч мов сягає шани
Солов'їне гроно українське.
Дух народу, джерело наснаги,
Вишиванки лоно материнське.
Не цурайтесь коду свого роду,
Чужоземцю не даруйте волю.
Викохана з прадіда свобода, –
Закарбована в тризубі доля.
В слові – барви рідної калини,
«Заповіт»-посвята Кобзаря,
Серце і душа родини-України,
Вольності козацької сурма.
Мова – молитва свята,
Мамина пісня квітуча.
В серці бринить й на вустах
Полум'яна зоря українська.
Мова – ріка життєдайна,
Звитяги освячений шлях.
Мова – рушник сонцесяйний,
Житньо-блакитний калиновий стяг.
Іван ЯРОШИК.
Зелена жаба – звір страшний,
Хоча й не їсть нікого,
Хіба що муху, комара…
А що вже нам до того?
Та нам нічого! Тільки є
Серед людей "зелені жаби":
Візьме і жовчі піділлє –
Такі бувають баби.
Та що там баби? Мужики,
Буває, влазять в її шкурку.
І зразу думають – ПАНИ!
Та пояснить би тому "турку",
Що як убравсь в жупан зелений,
Усе ж царем тобі не буть.
Не будь зелений і заздренний –
У цьому жаби злої суть.
А багатьох вже задавила:
Бо як одягнеться в каптан,
На щось там здатна та невміла,
То й думає: найтонший стан
Тепер у мене, тонко плачу.
Та лиш одне не поміча:
До тої шкурки на додачу
Ще входить жаб'яча душа.
Сидить і кумкає в болоті
(уже на принца, мабуть, жде),
та баговиння – в її роті,
Сама слизька, нерівно йде…
Отак просидить на лататті,
Співаючи чужих пісень,
В своїм зеленім слизькім платті
Царівна-жабка цілий день.
Інна МИХАЙЛОВА.
Ангелами в небо ви злетіли –
Бог вам двері раю відчинив.
І хоч жити ви усі хотіли,
Хтось вам суд кривавий учинив.
Ви ж ні з ким не мали воювати:
Ви хотіли миру – не війни.
Але звір віддав наказ вбивати,
Хоча ви теж чиїсь сини.
То яка ж рука таке вчинила?
Хто віддав такий страшний наказ?
Щоб життя чиєсь умить спинилось –
Хіба це нормально в мирний час?
Між людьми назріла суперечка,
Землю нашу хочуть розірвать.
Якщо хтось так хоче до Росії,
Хіба ми повинні їх тримать?
Нехай ідуть зрадники криваві,
Хай залишать землю цю святу.
Землю, що зростила їх у славі,
Хай не створюють комусь біду.
Не сидіть, пакуйте їм валізи,
Хай не буде на Землі війни.
Хай назавжди вони їдуть звідси –
Є багато місця на Землі.
А тому, хто їм за смерті платить,
Скоро прийде їх страшний кінець.
Бог їм за усе відплатить,
Ще й вони відчують біль сердець.
Антоніна КРОЧУК.
Я ставлюсь філософськи до життя,
Бо це для нас усіх тяжка наука.
Як хочеться до болю зазирнути в майбуття,
Побачить долю, що в вікно нам стука.
Життєва мудрість – це є довгії літа,
Які дано на цій Землі прожити,
І в полудень життя дістатись джерела,
Цілющої води із нього щоб напитись.
Кристалізувати з нею мудрість і добро,
Життєвий спадок в доброчинність повернути,
Щоб йшло від нього навкруги лише тепло,
І ним всю Землю миром обгорнути.
Скільки ж можна нам усім терпіти бід,
Дивитись, як "обрані" навкруги багатіють?
В кінці-кінців, ми браття, і в нас спільний рід,
То чого ж душі у декого черствіють?
Для чого нам теперішня війна,
Як може підлість у Росії процвітати?
Де в нас взялась ворожа, хижа сарана,
Щоб національну ідею люто так топтати?
Сепаратисти, терористи – хто вони?
Чого країну хочуть розірвати?
Чого несуть нещастя у наш дім?
Чого наш устрій хочуть підірвати?
Чи рідна матір їм хотіла зла?
Чи на роду у них висить прокляття?
Чи не властиво їм трудитись для добра,
Щоб разом Україну прославляти?
Звичайно, можна довго мудрувати,
Чому в країні стало стільки зла,
А нову владу треба всім контролювати.
Народу щоб підзвітною була.
Раз вирвались ми з вами із "полону",
І Бог нам повертає всі права,
Давайте підкорятися Закону,
Щоб Конституція була для всіх одна!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
Залишити коментар