Посиденьки з Охрімом СвиткоюПовідомлення, які регулярно надходять до редакції нашої газети зі служби «швидкої допомоги» Ковельського МТМО і які готує Сергій Палайда, читаєш ніби фронтові зведення воєнних часів: «побили», «травмували», «убили»…
Ось тільки декілька сумних новин, які мали місце на минулих вихідних.
На вулиці Відродження одна з ковельчанок порізала собі вени на передпліччях з метою самогубства. З вулиці Фестивальної в лікарню доставили з травмами громадянина досить поважного віку. Їдучи велосипедом, він не зоглядівся, як його збила автомашина.
Досить незвичайний випадок стався в одному з приміських сіл: тут маленька дитина, 2011 року народження, впала у льох разом із мамою, будучи у неї на руках. А у Ковелі травму голови одержала вже мама від… рідного сина (!).
У ніч з неділі на понеділок із близького до міста села привезли з політравмою чоловіка, 1981 року народження. Перебував він у нетверезому стані, а побили його рідні теща і дружина. З вулиці Пирогова у Ковелі доставили з політравмою громадянина, який упав з висоти.
15 липня о 21-й годині з автотраси поблизу Старих Кошар до лікарні доправили потерпілу в дорожньо-транспортній пригоді. Одночасно було констатовано смерть 14-річного хлопця, який став теж жертвою ДТП.
Так і хочеться сказати: «Люди! Будьте пильними й уважними! Цінуйте своє життя, адже воно дається лише один раз!».
Охрім СВИТКА.
Водойма влітку – чи не єдине місце відпочинку для людей. А ще коли якийсь ставочок, та ще й у селі, то це чи не розкіш для такого населеного пункту?
От і село Бруховичі, що на Ковельщині, багате на такі водойми. В селі є три штучно створені ставки. Т
а з роками вони все більш замулюються. Риба, якої тут раніше було – хоч руками лови, гине. Дітям влітку немає де скупатися, і вони змушені їхати в сусідні села до ставків, щоб відпочити та відчути смак канікул.
– Востаннє в нашому ставку купалася ще в п’ятому класі. Тоді, пам’ятаю, дітей стільки було, що бракувало місця навіть на березі, – згадує вісімнадцятирічна Людмила.
Сьогодні тут ні душі. Про дитячий сміх та гамір можна тільки мріяти. Дуже рідко приїжджають сюди і рибалки, адже риба вимирає ще досить маленькою. Та й сільські мешканці не часто приходять рибалити.
– З кожним роком риби меншає. Буває й таке, що за ніч зловимо лише 3-5 рибин, а деколи й того немає, – запевняють сільські рибалки.
Старші жителі згадують, як усім селом копали перший ставок, як вивозили землю на берег. Їм боляче дивитись на водойму в такому занедбаному стані, адже їхня праця, як виявилось, не окупила себе. Вони хотіли, щоб їхнім дітям та внукам було де скупатися, а натомість змушені дивитися на болото в центрі села.
За словами Голобського селищного голови Сергія Гарбарука, проблема в тому, що селищна рада не в змозі вирішити це питання через брак коштів.
Жителі села все ж надіються, що настане-таки час, коли вони зможуть побачити їхню водойму чистою та прозорою. Можливо, знайдеться людина, яка зможе довести до ладу ці ставки. Та коли це буде, знає лише Бог...
Ольга Денисенко, студентка ВНУ імені Лесі Українки.
Посеред персикового поля пасся прекрасний павич. Петрусь проходив повз і побачив птаху. Почав потихеньку прогулюватись під персиками. Потім підійшов поближче. Павич помітив Петруся. Петрик призупинився, потім присів. Пташина 
перелякалась, погляд похолов. Петро, поглянувши на прекрасного птаха, простягнув правицю. Погляди перетнулись. Павич потроху почав підходити до Петруся. Переляк пташку покинув, прекрасний птах підлетів до Петрика. Петрусь, почервонівши, погладив павича.
Пройшов певний період, Петро прийшов на персикове поле з Поліною, щоб показати її павичу. Птах побачив прекрасніше за персикове поле, прекрасніше за птахів в польоті, прекрасніше за павичів. Це – почуття половинок – Петруся і Поліни.
Наталія МІЛЕДІС.
Шановні читачі!
Чи помітили Ви особливість розказаного сьогоднішньою учасницею посиденьок з Охрімом Свиткою? Якщо помітили, напишіть нам. На тих, хто перший повідомить правильну відповідь, чекає приз.
Залишити коментар