Всерйоз і жартома – в житті по-всякому бува«Малий»
– Хлопче, ти чому не
працюєш?
– Бо я ще малий.
– А чому на тобі штани
короткі?
– Бо це не мої, а татові.
Двадцять п’ять уже минуло,
Вже й батьки старенькі.
Їх життя в дугу зігнуло,
А я ще маленький.
Надоїло мені в тата
На шиї сидіти.
У тата мала зарплата,
Треба пожаліти.
– Мабуть, підеш
працювати?
Весь день будеш в русі.
– Та хіба я дурнуватий?
Поживу в бабусі.
Бо живе одна в хатині –
Гнітюча розлука.
Буде рада, що віднині
Годуватиме онука.
Авторитетний пояс
– Я відкрию вам секрет,
Чому я моторний.
Для мене авторитет –
Татів пояс чорний.
– По дзюдо, чи – карате,
Чи, може, Кунг-фупі?
– Не вгадали. Все не те.
Це пояс по … дупі.
Подайте Зіні
Панна Зіна дуже гарна:
Освічена, не бездарна.
Губки у помаді,
Як на маскараді.
Чорні брови, сині тіні,
Що дуже пасують Зіні.
Звідкілясь взялося
На нігтях волосся.
У веселочку зачіска,
Із мочок звиса «редиска».
Пишноти – без міри,
А на джинсах… діри.
Гарна, та нещасна Зіна,
Бо з дірок блищать коліна.
Люди милостиві,
Хоч у перспективі,
Дайте гривню із зарплати
Зіні діри залатати.
Рятівник
Жалівся Жук: «Від холоду я
гину!».
Почув Павук, одів у…
павутину.
х х х
До чого я мораль веду?
Не всім розповідайте про
біду.
Мініатюри з натури
–Тату, як працює мозок?
–Дай мені спокій – у мене зараз в голові інші речі.
х х х
– Тату, а ти знаєш, де Анди?
– Запитай у мами.
– Мам!..
– Скажи татові нехай подивиться в Кордильєрах.
– Тату!..
– Сказав же: питай мами. Вона завше все з місця на місце попереставляє, а ти шукай.
Пильність
Кріт – фінінспектор в ріг
скрутив
Кролячий кооператив.
Морквяну грядку зрив
дотла:
«Шукаю, – каже, – корінь
зла!».
Віталій
ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Мао Цзедун з Клевецька
Кажуть, що при «совєтах» у нашій країні сексу не було. Була великодержавна політика, якою займалися вожді комуністичної партії. На них рівнялися в селах і містах. «Вєрною дорогою ідьотє, товаріщі!» – лунало заохочувальне гасло для вірновідданих.
Мудрий народ, щоб швидше дійти до омріяного, розмальованого у світлі фарби комуністичного майбутнього, обирав своїх поводирів на місцях. Це не були випадкові люди. Вони відзначалися статечністю, розсудливістю і навіть зовнішністю нагадували партійних вождів.
У селі Клевецьку дядька Івана за таку схожість прозвали Мао Цзедуном. Селянин мудрий і кмітливий – скаже, як зав’яже. І зростом, і поведінкою, і філософським складом розуму наш герой, як дві краплі води, був схожий на китайського керманича.
А ми знаємо, що людська оцінка багато важить. Одного підіймає до захмарних висот, іншого опускає до побутового «смітника».
Іван піднявся до бригадира. Керував полями, луками, свиньми, коровами і кіньми. Односельці вже й забули його справжнє ім’я – Мао Цзедун та й годі. Отак би й текла течія життєвої ріки в спокої і далі, якби не трапилася одна оказія. Раптом селом поширилася чутка, що Мао Цзедун... помер!
В Китаї, коли помер їх вождь, всі безутішно ридали. В селі теж здійнявся переполох. Звістка про смерть обростала неймовірними чутками. Не одна жіноча сльоза пролилася на грішну землю, бо для того були підстави. Любив Іван – Мао Цзедун пом’яти колгоспну травичку із чужою молодичкою.
Так сталося, що незадовго до того, захоплений солодощами кохання, наш герой оступився і поламав ногу. Відлежувався на лікарняному ліжку і зник з поля зору клевечан. Кажуть, таким чином був покараний за скоєні амурні гріхи.
Словом, у селі – трагедія, сум і горе. Дійшло до того, що односельці вже готувалися відправити Мао Цзедуна на небеса з почестями.
Ситуацію врятував люблячий син Петрусь. Він із сльозами на очах, почувши про плітки, став бігати по селу голосно кричати:
–Не вмер!.. Не вмер!.. Батько лише ногу поламав!
Після цієї звістки жінки села полегшено зітхнули і заспокоїлись…
Анатоль КОХАНОВСЬКИЙ.
Стережімося бактерій!
Шановний пане Охріме!
Скільки випробувань зазнав наш народ!
Пережив татаро-монгольське іго.
Вижив в Голодомор.
Воював у Першій і Другій світових війнах і т. д., і т. п.
А от, як боротись з бактеріями, котрі поступово, але неухильно захоплюють річки, озера та водяні мережі, толком не знає. Адже ті капосні бактерії невидимі й самі по собі не зникнуть.
Особисто мені здається, що вони проникають із стічних ям з будівель, які будують на болотах і які не підключені до центральної системи каналізації. Мабуть, настав час бити на сполох і детально розібратися в тому, як рятувати ситуацію. Інакше наслідки можуть бути плачевні.
х х х
–Сусіде! Ви що – на потяг запізнилися?
–Ні. Хотів на море в Одесу поїхати, але передумав.
– А чому?
– Бо по телевізору повідомили, що у Чорному морі розвелися бактерії.
–І правильно зробили! Для чого за сотні кілометрів їхати, коли і в нашій Турії бактерії привільно почуваються.
х х х
Отож, дорогі земляки, будьте здорові, але мусите знати: щоб не з’їли мікроби, не виходьте з хати!
Текст Степана ТЮБАЯ.
Залишити коментар