Посиденьки з Охрімом СвиткоюТо не шоу в Україні, а ідуть
дебати,
Рвуться, лізуть кандидати нині
в депутати.
Голубі, червоні, сині та рожеві…
Розвелося вже тих партій,
люди, до холєри.
Багатого «друзі» хвалять,
бо добре їм платить,
Той, бідніший, то сам себе
хвалить:
Обіцяє, що збудує садки дітям,
школи,
Й не повернуться в країну злидні
вже ніколи.
У неділю на колодці зібрались
бабусі.
Гомоніли. Розбирались
в виборчій розрусі:
«Бачте, Юлю всадили за грати,
Щоб не пхалась навіть
в депутати,
А були ж: Майдан і друзі,
любі побратими.
Клялись в вірності, давали
і слово мужчини.
Обікрали, обдурили, як Галю
у пісні.
Радіють, милуються,
що кайдани міцні.
Такі тепер, знайте,
козаки, мужчини.
Принишкли, сховались за жіночі
спини.
Той втік за границю – шукали,
впіймали…
Та що з того? Гроші
ж то пропали!
На Говерлу дерся інший, клявся
в вірності народу.
Тепер пасіку розводить і живе
нівроку».
– Ой, як же нам, бідним,
– бідкається Гапка, –
Роздивитись, розгадати,
де правда, а де казка?
– Чудні ви, їй Богу, – обізвалась
Пріська, –
Хто за музику заплатить, того
буде й пісня.
– Не журіться, люде, – каже баба
Люда, –
Вистоять вкраїнці.
Україна буде!
Отакі розмови точаться
в громаді.
Обіцянки…Обіцянки… Люди
й тому раді.
Валентина МОСТОВИЧ,
с. Любитів.
А у нашому селі «мера»
вибирали.
Старанно усі кімнату в клубі
готували:
Тітка Фроська ще за тиждень
стіни побілила,
І плакати проти СНІДу
там завклуб вчепила.
Дід Мусій прибив карнизи,
почепили штори,
А підлогу фарбували старші
учні школи…
Вибори були в неділю.
За голосуванням
Стала «мером» у селі обліковець
Маня.
І створила «міністерство»
з родичів, знайомих,
Щоб було приймати легше
«для людей» закони.
Паювали землю якось на умовах
рівних:
Всі свої – на чорноземах, інші –
на цілинних.
Щоби стан демографічний
у селі змінити,
Наказала Маня більше вимикати
світла.
Селянин, щоб повноцінно
міг відпочивати, –
Ввела Маня на всю живність
великі податки.
Отаких «турбот» – законів люди
не чекали,
І закони разом з мером
«імпічментували».
Ото так не раз буває: як в верхи
проб’ються,
То в людей від їх законів гіркі сльози
ллються.
Тож потрібно вже навчитись так
голосувати,
Щоб свого обранця потім
не критикувати.
У старих Бугайчуків знову нове
диво:
Баба в партії «Реформи»,
дід – любитель пива.
Цілий день у них – реформи,
ввечері – дебати,
Через сварки перестали навіть
разом спати.
Баба зайняла дивана,
має телевізор,
Ну, а дід на розкладушці слухає
транзистор.
Баба провела реформи скрізь,
де тільки можна,
Й сфери впливу в господарстві
зараз має кожен.
В баби – кури і корова, в діда –
кінь і свині,
Баба стала мером кухні,
дід – міністром в сінях.
А ото вони города свого паювали
І відразу свої частки
приватизували.
Й погляди старі від змін цих також
поміняли:
Баба стала пити пиво,
дід – любитель сала…
Та буває, що реформи ще такі
проводять,
Що не лише не потрібні,
але навіть шкодять.
Отакі дива бувають в наших
«слуг народу»,
Їх реформам не зашкодить
будь-яка погода!
«Що то буде з Україною? –
Спитав нині вуйко –
Скільки літ так тяжко буде?
Прокуй нам, зозулько».
А зозуля біднесенька
Не зна, що кувати:
Розвалюють, обкрадають
Україну-матір.
Люди добрі! Як то можна
Отак далі жити?
Скільки-то нам й задля чого
Муки ці терпіти?
Зажурилася матінка,
Що когут не піє,
А за нього українець
Закує й завиє.
Не журіться, люди добрі,
Що мала зарплата,
Ще котеджів в Україні
Нашій малувато.
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
с. Гредьки.
Спостерігаючи за передвиборними баталіями в Україні, приходжу до висновку, що «УДАР» завдав дошкульного удару по Об’єднаній опозиції. Мимоволі згадалась байка про Лебедя, Рака й Щуку і народилися ось такі віршовані рядки:
Щоб воза державного тягти,
Треба доброго коня запрягти,
А не тих, що плавають
і літають,
Й у який бік іти – не знають.
Текст і малюнок
Степана ТЮБАЯ.
– Йдеш на вибори, Олексо?
– Ще не знаю, поки жду,
Бо ще гречки не принесли,
То не певен, чи піду.
Кожен день, як з автомата,
Передвиборні агітки.
От би гроші ті віддати
Та на хворі дітки!
Георгій КАЧАН.
Залишити коментар