Посиденьки з Охрімом СвиткоюПішла сусідка до криниці
Води там набрати.
Яка чудова в неї дочка,
Почала вихвалятись:
«Скажу, кумасю, тобі я лише –
Моя любима доня Клавка
Живе у місті, в конторі пише,
І величезна в неї ставка.
Така красуня: волосся в’ється,
Одягнута у модне.
А твоя в селі товчеться,
Як у безпросвітній безодні».
«Неправду кажеш, моя ти кумо,
Говориш ти мені не те.
Купляла в місті чобітки із гуми,
Дивлюся: Клавка вулицю мете.
І те модне, що придбала,
І кучері хороші,
Забрала в тебе. Й бодню сала,
І з депозиту – гроші.
І невелика в неї ставка,
Скажу тобі я лише.
І не ручкою твоя Клавка,
А мітлою «пише».
Гордій СИЧУК.
Р.S. В радянські часи сільська молодь масово втікала в міста, вважаючи роботу в полі і на фермі не престижною. Влаштовувалися, де хто міг, аби лишень не «грабатися» у землі.
На цю тему я написав гумореску. Коли лежав у лікарні, читав її вголос. Вона всім подобалася. Правда, багато жінок переписували її собі в зошити, а чоловіки чомусь не хотіли…
Г. С.
Перед дзеркалом щоденно
Доня вихилялась.
Все хотіла буть красива,
Модно одягалась.
Намалює чорним брови,
Зробить «тіні» сині…
– Що ти, мамо, понімаєш?
Така мода нині!
Правда, мамо, я красива?
Наче Мона Ліза!..
– Тільки розуму «занадто»,–
Каже мати слізно. –
Узяла б мотику краще,
Буряки сполола.
Одягнись, як усі люди,
А то ходиш гола.
– Твій город ніде не зникне,
Хіба що з ним буде?
Якщо ритимусь в землі,
То не вийду в люди.
– Ти що думаєш: хто-небудь
Заміж візьме тебе?
Та кому ж таке ледаче
Опудало треба?!
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Від Охріма Свитки: як бачимо, Галина Оліферчук фактично продовжує тему, порушену Гордієм Сичуком. І це невипадково, адже виховання молоді нині – проблема з проблем. Одна справа, що не завжди для неї є підходяща робота, але не менш важливе й інше запитання, чи хоче дехто з юнаків та дівчат працювати?..
Принагідно повідомляємо, що пані Галина визнана переможцем конкурсу на кращий підпис до малюнка-карикатури, вміщеного у «Вістях Ковельщини» 13 вересня ц. р. Отож, в приймальні редакції на неї чекає «солодкий» приз.
Виходячи з гіркого досвіду результатів недавніх виборів до Верховної Ради України, коли кандидатами стали люди, які згадали про виборця незадовго до 28 жовтня і почали його задобрювати «благодійною допомогою», пропоную діючому українському парламенту прийняти Закон, що забороняє будь-яку благодійну діяльність під час передвиборної кампанії.
Винятком хіба що може бути ситуація, коли така допомога потрібна в смертельно небезпечних випадках.
Яків ЛАВРЕНКО.
Я тебе кохаю
Ніжно, як умію.
Та сказать тобі про це
Чомусь не посмію.
Чи зрозумієш ти мене,
Коли той страх в мені пройде,
Що тебе кохаю я,
А ти в думках – навік моя?
Цим почуттям душа зігріта,
Бо ти – найкраща в цілім світі.
Для тебе я готовий все
віддати
І навіть з неба зіроньку
дістати.
Та де знайти такі слова,
Щоб зрозуміти ти могла,
Як я тебе кохаю,
Як уночі і вдень тебе жадаю?
І ніби крила виростають
за спиною,
Коли тебе я уявляю лиш
зі мною.
Чому так серце калатає
й крається?
Я вірю: мрії все ж збуваються!
Монолог закоханого чоловіка записала Неля ТРОШИНА.
Валентин ШУЛЬГА.
Придумайте дотепний підпис до цього малюнка (ліворуч) і візьміть участь у розіграші традиційного «солодкого» приза.
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар