Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 5 червня 2025 року №24 (12 980)

Спорт, природа і здоров’я / Птах Сонця

08.04.2022

leleky-verh Птах Сонця

У нас, в Україні, їх називають білими птахами з чорною ознакою, буслами, чорногузами, чугайстрами, бузьками, боцюнами, а найперше – лелеками… 
Здавна шановані вони в народі за подружню вірність і довірливість до людини. За вражаючу відданість місцю, обраному раз і назавжди, куди із завидною постійністю повертаються щовесни. За турботливе ставлення до нащадків. За ту величну роботу з винищення шкідників ланів і лісів, яку виконують усе літо. За… Перелік добродійних якостей цих червонодзьобих красенів зайняв би чимало місця. Та й – до певної міри – багатьом вони відомі. А от чи знаєте, від кого лелеки рід ведуть? Від нас, людей…
Колись, рятуючись від вселенського потопу, славнозвісний Ной поселив у свій ковчег "всякої тварі по парі". І невдовзі після того, як вода схлинула із земної тверді на звичне місце, усі, хто залишився, почали знову плодитися й розмножуватися. Та Всевишній не злюбив жаб, ящірок, слимаків, змій, а також іншу плазуючу братію, що, на його думку, спотворювала обличчя створеного ним світу. Отож одного разу, влаштувавши грандіозне полювання, він позаганяв оту, на його погляд, гидоту у мішок, зав'язав і покликав одного, відомого йому чоловіка, вручив поклажу.
"Неси, – сказав, – на болото і там втопи цей вантаж. Тільки не розв'язуй лантуха і не зазирай всередину!".
Поніс. Але ж кортить дізнатися: то що воно там?! Не втримався, розмотав мотузку, а звідти й полізли-посипалися усі бранці. І стрімко поховалися: під пеньками і каменями, в норах, щілинах, під водою… Кинувся невдаха їх збирати – де там!
Розгніваний Бог, переказують, довго сварився. А потім промовив: "Щоб мої очі не бачили твого образу, доки не спокутуєш провину і не збереш оту нечисть. Ось тобі довгі ноги, ось тобі гострий дзьоб – йди і лови". Так став бідолаха чорногузом. А у людину лише тоді перетвориться, коли виконає покладене на нього завдання. 
Тож, нудьгуючи за родом-племенем, і селяться лелеки на дахах наших осель чи десь поруч. І навіть діточок молодим подружжям приносять, коли ті самі не в змозі хлопчика або дівчинку в капусті відшукати.
"Казки!", – посміхнеться читач. Так, казки. Проте щось у них є таке, у що хотілося б вірити. Адже жоден вільний крилатий так не "олюднений" у народних переказах, як цей, і про жодного іншого не складено стільки легенд і бувальщин, як про нього: в будь-якому селі, де він мешкає, можна почути цікаву оповідь про "птаха Сонця". Це ще один синонім його імені, який бере родовід від стародавніх слов'ян-язичників: Ярило був у них головним божеством, а чугайстер – його провісником.
Та не будемо докопуватися, яка частка істини полягає і в останньому, і в інших твердженнях. Не позбавлятимемо ореолу романтики істоту, любу серцю нашому. Не шукатимемо у поезії інформацію…
Підготував  
Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.

У нас, в Україні, їх називають білими птахами з чорною ознакою, буслами, чорногузами, чугайстрами, бузьками, боцюнами, а найперше – лелеками… 

Здавна шановані вони в народі за подружню вірність і довірливість до людини. За вражаючу відданість місцю, обраному раз і назавжди, куди із завидною постійністю повертаються щовесни. За турботливе ставлення до нащадків. За ту величну роботу з винищення шкідників ланів і лісів, яку виконують усе літо. За… Перелік добродійних якостей цих червонодзьобих красенів зайняв би чимало місця. Та й – до певної міри – багатьом вони відомі. А от чи знаєте, від кого лелеки рід ведуть? Від нас, людей…

Колись, рятуючись від вселенського потопу, славнозвісний Ной поселив у свій ковчег "всякої тварі по парі". І невдовзі після того, як вода схлинула із земної тверді на звичне місце, усі, хто залишився, почали знову плодитися й розмножуватися. Та Всевишній не злюбив жаб, ящірок, слимаків, змій, а також іншу плазуючу братію, що, на його думку, спотворювала обличчя створеного ним світу. Отож одного разу, влаштувавши грандіозне полювання, він позаганяв оту, на його погляд, гидоту у мішок, зав'язав і покликав одного, відомого йому чоловіка, вручив поклажу.

"Неси, – сказав, – на болото і там втопи цей вантаж. Тільки не розв'язуй лантуха і не зазирай всередину!".

Поніс. Але ж кортить дізнатися: то що воно там?! Не втримався, розмотав мотузку, а звідти й полізли-посипалися усі бранці. І стрімко поховалися: під пеньками і каменями, в норах, щілинах, під водою… Кинувся невдаха їх збирати – де там!

Розгніваний Бог, переказують, довго сварився. А потім промовив: "Щоб мої очі не бачили твого образу, доки не спокутуєш провину і не збереш оту нечисть. Ось тобі довгі ноги, ось тобі гострий дзьоб – йди і лови". Так став бідолаха чорногузом. А у людину лише тоді перетвориться, коли виконає покладене на нього завдання. 

Тож, нудьгуючи за родом-племенем, і селяться лелеки на дахах наших осель чи десь поруч. І навіть діточок молодим подружжям приносять, коли ті самі не в змозі хлопчика або дівчинку в капусті відшукати.

"Казки!", – посміхнеться читач. Так, казки. Проте щось у них є таке, у що хотілося б вірити. Адже жоден вільний крилатий так не "олюднений" у народних переказах, як цей, і про жодного іншого не складено стільки легенд і бувальщин, як про нього: в будь-якому селі, де він мешкає, можна почути цікаву оповідь про "птаха Сонця". Це ще один синонім його імені, який бере родовід від стародавніх слов'ян-язичників: Ярило був у них головним божеством, а чугайстер – його провісником.

Та не будемо докопуватися, яка частка істини полягає і в останньому, і в інших твердженнях. Не позбавлятимемо ореолу романтики істоту, любу серцю нашому. Не шукатимемо у поезії інформацію…

Підготував  

Ігор  ВИЖОВЕЦЬ.

 

Залишити коментар

Ваш коментар з’явиться після перевірки модератором

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025