В будь-яку пору року ліс прекрасний у своїх дивних і чарівних барвах. Жоден художник не зможе відтворити їх в натурі. Відтінки, що передаються у переливах світла, є неперевершеними, оригінальними і чітко вираженими.
Уважно пригляньмось, як світанок, що пробудився, малює між стрункими, у тихій зграйці беріз свої, тільки йому властиві, кольори, які можна побачити тут, у цьому царстві дикого лісу.
Не дивно, що у дібровах і борах, що населені могутніми дубами, білокорими берізками, соснами, ми зустрічаємо рідкісних звірів, лисиць, вовків, що від людського ока ховаються у густих хащах. Рідко забігає у гущавінь лякливий і дуже обережний заєць. Адже йому не так просто сховатися між деревами, де часто можна натрапити на мисливця. Тому нерідко зайці у зимову пору шукають місця для надійної схованки подалі від високих дерев, кущів, де завжди може чатувати небезпека не тільки від хижих звірів, а й браконьєрів.
Надворі – зима, та зайців можна побачити на господарських дворах, під покинутими культиваторами, автомашинами, навіть на дачах.
Доля багатьох рослин і тварин пов'язана з лісом. Знищення дібров, зелених насаджень призводить до зникнення деяких представників рослинного і тваринного світу. Чимало представників фауни і флори – на межі загибелі.
– Зараз рідко у наших лісах можна побачити звірів, які раніше селились там, – розповідає головний лісничий ДП "Ковельське лісове господарство" Богдан Ковальчук. – Майже не зустрінеш тут козуль.
Важко переоцінити значення лісу у вихованні в людей естетичних смаків. Ліс допомагає жити, творити, і за це ми повинні йому бути вдячні. Варто зазначити, що один гектар лісу збирає до сімдесяти тонн пилу і очищає вісімнадцять мільйонів кубічних метрів повітря.
Отже, ліс – це не тільки схованка для звірів, їх надійний затишок, але й місце для відпочинку людей, пізнання краси природи.
Звісно, у тріскучі морози не так просто вижити звірам, лісовим птахам, сховатися від браконьєрів.
– Небагато з тих, хто ходить по угіддях з рушницею взимку, турбується, щоб зробити все можливе для підгодівлі і збереження мешканців лісу, – говорить лісничий Ковельського лісництва Микола Мельник.
На території цього лісництва облаштовані годівниці, місця, де звірі, птахи можуть у будь-який час поласувати запашним сіном, зерном. Майстер лісу Анатолій Лисковець час від часу оглядає годівниці, щоб вияснити, як поїдають дикі кабани, козулі, лосі підготовлений корм.
Дикі звірі охоче навідуються до місць, де пахне сіном, аби поласувати добірним зерном чи поїсти гіллячок.
Чимало нарікань можна почути від лісівників на мисливців, які полюють на їх території, але ніколи не турбуються про підгодівлю і збереження диких звірів.
– Не пам’ятаємо, щоб хтось із них запропонував у сильні морози зберегти від голоду зайця, козулю чи, скажімо, дикого кабана,— обурюються працівники лісу.
Отож, щоб змінити ситуацію на краще, потрібно залучати до цієї справи охорону лісу, аби вони більш активно пропагували годівлю тварин, мали тісніші зв’язки з мисливськими товариствами. Звісно, необхідно залучати мисливців-любителів, які бродять угіддями, до підгодівлі звірів.
Є потреба повернутися до давніх традицій, які, на жаль, забулися. Кожен мисливець повинен відпрацювати певні дні, обладнати годівниці, заготовити і підвезти корм для звірів. Ось саме в такому разі чисельність диких тварин зросте до рівня європейських країн.
Бракує у наших лісах обладнаних годівниць, навісів, де можна було б зберігати від негоди корм.
До речі, нещодавно Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення боротьби з браконьєрством». Цим Законом внесено зміни, що значно розширять права громадських природоохоронних інспекторів і державних екологічних органів.
Новий Закон дає право громадським інспекторам охорони природи складати протоколи: за статтею 65 – незаконна порубка лісових культур; статтею 66 – знищення підросту в лісах; статтею 70 –самовільне сінокосіння, збирання грибів; статтею 76 – знищення корисної для лісу фауни.
На жаль, в наших лісах, крім справжніх мисливців, трапляються злісні браконьєри.
Ліс – це окраса нашої землі, наше здоров’я і затишок, які треба охороняти.
Степан СКОКЛЮК.
Залишити коментар