Охороні лісів від пожеж в ДП "Ковельське лісове господарство" надають надзвичайно великого значення. Адже майже п'ятдесят відсотків лісонасаджень – це хвойні, переважно молоді ліси, дуже небезпечні в пожежному відношенні.
Наша розмова на цю тему – з головним лісничим ДП "Ковельське лісове господарство" Віктором САВЧУКОМ.
– Багато громадян необачно поводяться у лісі і завдають йому великої шкоди. Чи не так?
– Так, саме з їх вини, через порушення елементарних правил, як свідчить статистика, виникає дев'яносто дев'ять відсотків всіх пожеж. Невмілим або необережним використанням вогню людина завдає лісам величезних збитків.
Отож, правилами в пожежонебезпечний період, тобто від початку зникнення снігу і до настання сталої дощової погоди, забороняється розкладати багаття в лісі, а у будь-яку пору року – під кронами дерев, біля пеньків і на торф'яних грунтах, що може спричинити пожежу.
– Нагадайте, будь ласка, як треба поводитися з вогнем, коли виникає потреба запалити багаття?
– Зазвичай, розведення вогнищ допускається на майданчиках, де найперш потрібно зняти дернину, траву разом з шаром грунту. Коли зникне потреба у багатті, його слід засипати землею або залити водою і покласти на місце дернину.
У лісі забороняється кидати незагашені сірники, недопалки, застосовувати під час полювання пижі з матеріалів, що легко займаються або тліють.
– Звичайно, відпочивати на лоні природи, зокрема в лісі, – чудово. Можна полюбуватися красою, яка надихає, додає бадьорості. Хто відмовиться від цього? Про що треба пам'ятати постійно?
– Я пропоную відвідувачам лісу пам'ятати, що з одного дерева можна зробити мільйон сірників, а одним сірником – спалити мільйон дерев. Кожному відомо, що на місці розкладеного вогнища нічого не росте мінімум протягом двох-трьох років. Тут вигоряє не лише трава, а й гумус, що призводить до збіднення землі на поживні речовини.
Багатьом відпочиваючим у лісі і туристам здається, що без багаття неможливо обійтися. Однак у більшості випадків у ньому немає ніякої потреби.
Багаття – це посягання на життя лісу та його мешканців, величезне зло, зокрема при необережному поводженні з вогнем. Проте дехто на це не звертає уваги.
– Вікторе Миколайовичу, як Ви ставитеся до тих, хто на болотах, луках, пустирях та інших ділянках запалює суху траву?
– Такі пожежі – не випадковість або якийсь недогляд. Ті, що це роблять, вважають, що то корисна справа. Насправді ж, це – варварство, знущання над природою.
Як не прикро, але спалювання сухої трави ніби є дивним ритуалом, хоч воно суворо забороняється. Дехто не хоче зрозуміти, що, запаливши на долині траву, він сприяє тому, що вогонь може «добігти» й до лісу, як нерідко трапляється.
У жарку погоду суха трава горить, наче порох. Швидко мчить шалений вогонь полем, болотом, лугом. З року в рік навесні горять придорожні смуги, трава біля залізниць. І, на жаль, місцева влада не скрізь вживає заходи щодо покарання злісних паліїв.
– Ось я нещодавно побував у Дрозднях, де страшно було дивитися на вигорілі долини, придорожні смуги. Зокрема, це відбувається не без вини працівників, які зараз біля дороги масово зрізують дерева і безкарно з боку своїх керівників спалюють хмиз. Цим завдають непоправної шкоди не тільки природі, а й здоров'ю людей. Хто повинен карати паліїв?
– В першу чергу, притягати до суворої відповідальності на місцях має керівництво сільської ради. Але ще не було жодного такого випадку, щоб ці люди понесли якесь покарання.
Спалювання сухої трави почастішало й в інших місцях, що межують із лісовими масивами. При верховій пожежі горить все – від лісової підстилки і трави до крон, а вогонь поширюється із швидкістю до 75 метрів за хвилину.
«Червоний дракон», немов з киплячого котла, на десятки метрів стріляє іскрами, палаючими сучками і шишками. Коли ж піднімається сильний вітер, вогонь може поширитися із швидкістю 60-70 кілометрів на годину.
– Немає нічого жахливішого, аніж вигляд згорілого лісу.
– Так, я згідний з цим. Серце стискається від пекучого болю і гіркого жалю, коли бачиш у лісі пожарища. Кругом обгорілий грунт, частокіл обвуглених стовбурів з облізлою корою. Не видно тут звірів і не чути птахів. Мертво і тихо навкруги. З часом пошкоджені вогнем дерева стають розплідником короїдів та інших шкідників лісу.
Навіть при низовій пожежі полум'я пожирає не лише сушняк, а й нищить маленькі деревця, самосів, перегоряють коріння у верхньому шарі грунту. Все це призводить до значного їх ослаблення й зменшення приросту дерев.
Як верхова, так і низова лісові пожежі – це яскравий приклад порушення лісової рівноваги. Її можна відновити лише через багато десятків років, коли на спаленій ділянці виросте новий ліс.
– Отже, лісові пожежі – це велике лихо, з яким треба вести рішучу боротьбу?
– Звісно, не лише лісовій охороні необхідно берегти ліс, а й громадськості.
На превеликий жаль, винуватців цього лиха чомусь не виявляють. А кара у більшості випадків є символічною. Але за ці гроші не відновиш лісу. Отже, покарання винних не відповідає завданій шкоді.
Встановлюючи збитки від пожеж, враховують вартість знищеного лісу, тих збитків, яких завдано природі і суспільству.
– Згідний, що дерева, ліс самі за себе не заступляться. Це повинні зробити ми, всією громадою. Щити з абстрактними написами "Бережіть ліс від пожеж!" або "Ліс – наше багатство" багатьох не бентежать. Вони на них просто не звертають уваги.
До речі, гасла – це часто єдине, що ми протиставляємо розбещеним порушникам, сучасним цивілізованим дикунам. Немає у них нічого святого і почуття відповідальності за свої дії. Нічим їх у лісі не здивуєш. Поведінка кожної людини у лісі залежить від її моральних якостей, совісті і культури.
Ліс гостинно зустрічає всіх, хто приходить до нього на відпочинок. Ліс нібито люблять всі, та не всі його бережуть і цінують.
– Вікторе Миколайовичу, у справі охорони лісу від пожеж головне – не допустити їх виникнень. Що робиться з цією метою?
– Для цього в лісах проводяться протипожежні заходи: вирубуються і мінералізуються протипожежні розриви і смуги, дороги протипожежного значення. Дуже важливо своєчасно очистити ліс від захаращеності, створювати, де можливо, змішані насадження.
Для успішної охорони лісів від пожеж на допомогу приходить досконала техніка. В сучасних умовах обійтися без неї просто неможливо. Для виявлення пожеж добре зарекомендували себе телевізійні апарати на спеціальних вежах.
Така апаратура вже не один рік діє у Скулинському лісництві. Вона може обслуговувати понад десятки тисяч гектарів лісу. Вежа обладнана телевізійною установкою, і черговому спостерігачеві не потрібно підніматися на неї. У конторі лісництва з екрана телевізора видно всю територію, яку обслуговує установка.
Відомо, що одними заборонами навести порядок у лісі неможна. Потрібно організовувати спеціальні місця для відпочинку людей. Працівники держлісгоспу намагаються зводити рекреаційні пункти і влаштовувати автостоянки.
Розмову вів Степан СКОКЛЮК.
Залишити коментар