"Пухнуть вуха", "крутить пальці" — скажи "Ні!" бридкій цигарціНині болюча для нашого суспільства тема алкоголізму й тютюнопаління для більшості людей здається несерйозною і банальною. Скільки разів чуємо: шкідливі звички підривають здоров'я, негативно впливають на зовнішність… І що? Всі дружно підтакуємо, погоджуємося, але далі балачок справа не зрушується суттєво.
Все ще великою проблемою у селах району є так звані "точки" збуту самогону та розведеного спирту. І дуже сумніваюся, що "бізнесмени-самогонники", збуваючи свій товар, вимагають у місцевої молоді паспорт. Їм аби гроші платили. Тому й далі люди у селах спиваються. А на грунті алкоголізму скоюють хуліганські вчинки, насильство в сім'ї та інші правопорушення й злочини. Часто п’яні дебоші трапляються біля закладів торгівлі і у пізній час.
Навіть Закон про заборону споживання алкоголю в громадських місцях не дає бажаних результатів. Люди як пили, так і п'ють. Це раніше було: починає п'яничка-чоловік вдома влаштовувати "концерти", його відразу забирають у потрібне місце. А тепер, лежачи із пляшкою на дивані, він безкарно знущається над дружиною та дітьми, або ж із "залитими" горілкою очима ганяє у дворі собак. Лікуватися не хоче, і примусити його ніхто не може. До речі, нині на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті при поліклініці центральної районної лікарні перебуває 1334 хворих на алкоголізм. Це офіційно. А неофіційно?..
Звісно, осіб із тютюновою залежністю на облік не ставлять. Проте, за словами медиків, часто в наркодиспансер звертаються особи, яким ще й вісімнадцяти немає. Й що дуже сумно – у палінні тютюну жінки "заткнули за пояс" чоловіків.
Ще навчаючись у вузі, бачила, як на перервах між парами на ганку біля мого навчального закладу збиралася "на перекур" чи не вся дівоча аудиторія. Та й молоденькі викладачки не надто комплексували перед студентами і теж частенько "знімали" напругу, "пускаючи димок" після виснажливих занять. А ті, хто соромився палити при всіх, згодом ловили свій "кайф" у найближчому кафе.
Так, у наш час паління стало повсюдною "епідемією", яка завдає значної шкоди здоров'ю. Незважаючи на всілякі заходи проти вживання тютюну, значних успіхів у його подоланні поки що немає. Ця шкідлива звичка міцно вкоренилася в життя людей і продовжує розповсюджуватись на дітей та підлітків.
…Чого там лукавити: й сама раніше мала цю "слабкість". Але, на щастя, у моєму випадку виявилось не все так занедбано. Бо кинути палити мені було простіше, ніж… почати.
Коли якось, навчаючись у десятому класі, дізналась, чому деякі однокласниці так облюбували закуток за школою, що бігали туди мало не кожної перерви, відразу й не повірила. Лише побачивши на власні очі, як там мої п'ятнадцятирічні подружки і молодші школярки по черзі затягувались однією на всіх сигаретою, все зрозуміла.
Спочатку розгубилася – аж мову відняло. Виявляється, таки є те, що об'єднує шести- й десятикласників, затятих порушників дисципліни та двійочників з "круглими" відмінниками і улюбленцями вчителів. Після цього, мабуть, вже й не здивувалася б, побачивши й останніх у цій "дружній" компанії (хоча сумніваюся, що вчителі на той час не здогадувались, куди так поспішають їхні учні після кожного уроку). Тож коли дійшла черга до мене, мовчки відступила. "О, ні! Хай краще буду "сірою мишкою", ніж спробую таку гидоту!", – думала тоді.
А от вже "білою вороною" через декілька років після школи бути не схотіла. Хіба можна у чомусь відставати від них – таких модних і стильних? Ну, а в той час цигарка у руці – це був неодмінний атрибут типових представників "покоління пепсі".
Тож, аби іти в ногу з модою, вирішила освоїти цю нову "науку". А щоб не осоромитися перед друзями, взялася вчитися палити наодинці. Купила дві сигарети (тоді їх бабці продавали на будь-який вибір і в будь-якій кількості чи не на кожному кроці).
Користуючись відсутністю вдома батьків, спробувала першу. Враз перед очима потемніло, голова пішла обертом. Словом, зловила такий "кайф", від якого, думала, з ліжка не піднімуся. "Ну, певно, не моє…", – розчарувалася тоді. Почувалась так зле, що забула і про друзів, і про модні тусовки, і про все, що з цим пов'язане. Згадала лише після того, як трохи "відпустило", а заодно й про те, що залишилася ще одна цигарка. І, знаєте, з другої спроби пішло…
Навіть у торговельних закладах не завжди спрацьовує табличка "Продаж алкогольних і тютюнових виробів особам до 18 років заборонений". Якось в одному з магазинів у мікрорайоні, в якому проживаю, стала свідком такої ситуації: хлопчина, на вигляд 15–16 років, попросив у продавця пачку сигарет. Продавчиня машинально розрахувала хлопця, не поцікавившись, скільки йому років. Коли ж їй зробила зауваження жінка, яка стояла в черзі, то продавець не змовчала: "У нього є батьки, щоб його контролювати! Якого виховали, такого й мають! Он який "вимахав": хіба ж йому даси шістнадцять?..". На жаль, про те, що комусь може бути так само байдуже і до її дитини, вона не подумала.
Нині ситуація мала б змінюватись на краще. Адже ж 16 грудня 2012 року набрав чинності Закон про заборону куріння тютюнових виробів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів, у підземних переходах, під'їздах житлових будинків, на дитячих майданчиках, у ліфтах і у транспорті загального користування.
Та хоча заборона на куріння у громадських місцях діє, але не на всіх. Бо частенько зранку доводиться "милуватись" такою картиною: після чергових нічних посиденьок місцевої молоді недопалками вкриті і подвір'я, і газони, і навіть пісочниці, де удень граються дітки. Буває, що й на автобусній зупинці "покуриш" біля когось або у тамбурі поїзда наковтаєшся нікотину.
Чому ж люди курять? Причини, які спонукають у молодому віці хапатися за сигарету, різні. У більшості випадків – це прагнення не бути серед однолітків "білою вороною": хлопчики заробляють собі авторитет, а дівчатка віддають данину моді. А ще – бажання виглядати дорослим. Тож якщо хочемо, щоб дитина не курила, перш за все, не повинні цього робити самі.
Великий вплив на психіку людини мають телебачення, кіно, реклама. Остання чи не найбільше винна у поширенні шкідливих звичок. Погодьтеся, показ на екрані пляшки пива, з якої повільно стікає холодна, прозора краплина, діє на свідомість стовідсотково. Натомість ніякі закони і задумки влади не змусять затятого курця зупинитись. Ні штрафи, ні ціни, ні новий дизайн пачок сигарет, на яких зображені пошкоджені курінням внутрішні органи, зуби, нігті. Що курцям? Їм хоч мерців на пачці малюй, все одно не кинуть. Краще б зменшити продаж тютюнових виробів, а то на кожному кроці – кіоски, де продають сигарети, та й чи не у кожному магазині можна їх купити…
Дехто може порвати з курінням, просто зім'явши і викинувши пачку сигарет. Проте з тими, хто курить давно і завзято, такий номер не пройде. Вони і кодуються, і таблетки ковтають. А ті, що вірять у маячню про духів та віщі сили, навіть рекламу про "лікування за фотографією" серйозно сприймають. Та в більшості випадків, на жаль, буває все дарма…
Кажуть: якщо людина самостійно кинула палити, в неї – велика сила волі. Можливо, й так. Але, мабуть, таки немало залежить від ступеня залежності. І… від розуміння, наскільки куріння шкодить власному здоров'ю і здоров'ю оточуючих.
Валентина ОЛІЩУК.
Залишити коментар