Зимові турботиРослини готуються зустріти люті морози так, щоб вижити. Втім, це не означає, що вони не потребують нашої допомоги. Лише необізнаним може видатись, що взимку у садівника немає турбот. А дбайливі знають: не попіклуєшся про рослини взимку — не матимеш наступного року гарних врожаїв та чудових квітів.
Тож якщо випав сніг, насипте його побільше на кущі троянд та інших декоративних культур (беріть його з доріжок). Коли ж погода тепла і волога, то, навпаки, дайте «подихати» вкритим рослинам. Практикою доведено, що більшість їх гине не від морозів, а від випрівання під укриттям. Адже деякі господарі так старанно завалюють рослини листям, землею, глицею, що вони після періоду тривалої відлиги стають вологі.
Таке укриття, замість того, щоб захищати, стає вбивцею. Бо коли воно сухе, збудники всіх хвороб сплять, а як тільки намокає — прокидаються. «Ну то й що, — скаже хтось, — улітку теж тепло і волого, але рослини від цього не страждають». Але ж улітку вони перебувають у рості й самі можуть протистояти хворобі (якщо до того ж не забувати про профілактичні заходи).
Зовсім інакше взимку: рослина — у стані глибокого спокою, вповільнені всі її життєві процеси, відсутнє листя, мало сонячного світла. Під укриттям поверхня пагонів увесь час волога, а наявність останньої — перша причина розвитку хвороб. Якщо довго не провітрювати кущі, вони можуть загинути. Скажімо, ви вкрили посадки нарцисів, лілій, тюльпанів... Ґрунт, пріючи під укриттям, може сягнути температури, за якої з'являються сходи (+12°С). І тоді мороз може вбити їх.
Не забуваймо й про посадковий матеріал. Раз на місяць оглядайте бульбоцибулини гладіолусів. Трапляється, що окремі з них буріють, їх тканина стає жорсткою, ніби вкрита кірочкою. Такий посадковий матеріал обов'язково знезаражують, зануривши на півгодини у 0,2-відсотковий розчин карбофосу (2 г на 1 л води). Затим бульбоцибулини добре висушують і знову закладають на зберігання. Можна зробити ще й так: покласти їх у паперові пакети, пересипаючи будівельною крейдою — 40 г на 20 бульбоцибулин. У крейді тримають до висаджування в ґрунт.
Обов'язково переглядайте коренебульби жоржин. Хворі й підгнилі видаляйте. Якщо на здерев'янілих черешках з'явилася пліснява, її позбуваються з допомогою вапняного молока (100 г вапна на 3-4 л води). Умочіть у розчин черешки та просушіть їх. Коренебульби можна зберігати далі.
Здається, тільки недавно закладали капусту на зберігання, а вже «запашок» сигналізує — увага, господине, придивись! І справді: зовнішні листки якоїсь із головок почали псуватися — вкрилися темним слизом.
Що ж за причина? Вона — у застійному повітрі: капусті нічим дихати. Тож терміново треба подбати про облаштування кращої вентиляції чи хоча б провітрювання. Тут може прислужитися й побутовий вентилятор, якщо його є де під'єднати до мережі. І, звичайно, зіпсовані листки треба негайно видалити, доки не заразили всю головку — обрізаємо, роблячи «ревізію» сусіднім. Ця гниль дуже агресивна — за короткий час можна втратити значну частину закладеної на зберігання капусти.
Якщо ж верхні листки підсохли, можна не хвилюватися: повітряний режим цілком сприятливий.
За температури в погребі вище +4 градуси капуста «прокидається», проростає. Зупинить цей процес пониження температури.
У давнину, щоб знати, чи не занадто холодно в погребі, ставили тут посуд з водою. Варто цим скористатися й сьогодні. Якщо вода замерзла, значить, температура опускалася нижче нуля. Тоді утеплюйте сховище.
Але! Є ще й така засторога: якщо у погребі гасне свічка, це свідчить про надмірний уміст вуглекислого газу. А його концентрація в повітрі понад 10% — небезпечна для людини. Отож, справна вентиляція — умова обов'язкова!
Дбайливий господар купує реманент у міжсезоння. Найчастіше ламається, не витримуючи навантажень, лопата. Як правило, таке трапляється з виробами, виготовленими в Китаї чи Туреччині. То як же вибрати довговічні сапу, лопату?
Ліпше купувати виріб вітчизняного виробництва. Вибір лопат на ринку досить широкий. Найкращі ті, що зроблені з неіржавіючої сталі. Повідаємо одну хитрість: якщо магніт, прикладений до заступа, не прилипає — значить, це те, що вам потрібно, а якщо чіпляється — вам намагаються підсунути підробку.
Досить багато у продажу і вил: для перекопування грунту, для збирання буряків (із заокругленими кінцями), для сіна тощо. Цей інструмент повинен бути зроблений із міцної сталі, яка не гнеться при натисканні руками.
Що стосується відер, то, якщо вибираєте між металевим і пластиковим, керуйтеся насамперед тим, для якої роботи воно потрібне. Пластикові, певна річ, легші, з них найзручніші прямокутної форми.
Коли вибираєте сапу, купуйте ту, «що дзвенить». Така справно зрубуватиме бур'яни і розпушуватиме грунт у міжряддях, до того ж прослужить довго. Вона виготовляється з доброякісної сталі. Потрібна для роботи і більш легка сапка — «неіржавійка». На неї менше налипає земля. І вона впорається із роботою при мінімальних фізичних зусиллях із вашого боку.
Якщо плануєте, де й що розмістити на присадибній ділянці, візьміть до уваги такий досвід.
Один городник через систему Інтернет повідомив про свої експерименти. Так, він сміливо розмістив червонокачанну капусту між кущами троянд. Утворилися красиві городньо-квіткові мініатюри.
Тоді він іде далі. Почувши, що подібне сусідство не тільки гарне, а й корисне, висаджує серед троянд томати. Попелиці, запеклі вороги трояндових кущів, того літа трималися від троянд якнайдалі.
Протягом експерименту городник навколо розарію влаштував бордюр з петрушки. Чудово доповнили троянди за забарвленням зелені й квіток лікарську рослину нагідки і прянощі тархун.
Цікаво поєднуються брюссельська капуста, томати й айстри, чорнобривці. Простір фантазії! Півонії, томати, лілії, часник, півники, томати, флокси у поєднанні зі смородиною. Важливо лише стежити, аби "сусідами" не виявилися близькі родичі: пасльонові чи, скажімо, хрестоцвіт.
Городник був остаточно вражений власним відкриттям, коли виявив, що півонії довше цвітуть і менше хворіють, якщо їх оточити лілеями, часником, квасолею. А гладіолуси так само реагують на сусідство з салатом, редискою чи гірким перцем.
Дуже поширена думка про дієвість дезінфекції землі для розсади шляхом її пропарювання в духовці чи на плиті.
Хто виконував таку процедуру, переконався. наскільки вона трудомістка й брудна. Та й годі стверджувати про її дезінфікуючий ефект, адже все одно сіянці вражаються чорною ніжкою. До того ж, за високих температур гинуть корисні грунтові мікроорганізми.
Набагато простіше і надійніше проморозити грунт. Достатньо два-три тижні потримати його надворі. Перед висіванням насіння на розсаду проморожену землю бажано полити будь-яким біостимулятором, що прискорить відновлення дії грунтових мікроорганізмів.
«На дахах будівель із шиферу і руберойду у нашому обійсті росте мох. Чи треба його зчищати?» — запитують окремі господарі.
На покрівлях із хвилястих азбоцементних листів і на руберойді легко затримуються пил та дрібне рослинне сміття, тому вони й обростають мохом. Під ним поверхня зазвичай довше залишається вологою.
Щоб перешкодити розростанню моху, бажано навесні зчищати колонії рослин. А взагалі мох на шифері та руберойді — це сигнал господарям, що покрівлю треба міняти, адже на нових покриттях таких проблем, як правило, не виникає.
Для подовження служби шиферу його можна покрити спеціальною фарбою. Коштує вона недешево. Та ці затрати цілком окуповуються — термін служби покрівлі суттєво подовжується, а зовні вона стає, як нова.
А ось руберойд треба міняти або вкривати ще одним шаром.
За матеріалами Інтернет-видань, газети «Сільські вісті», «Віче-інформ».
Залишити коментар