Верба-чарівницяЗ дитинства пам'ятаю, як ми захоплено із сусідськими хлопцями милувалися біленькими, пухнастими котиками на вербі. По суті, це були найперші квіти, які щедро дарує природа напровесні, коли ще лежить сніг. Своїм тонким ароматом вони приваблюють бджіл, які збирають нектар і пилок.
Варто у дні, коли цвіте верба, послухати, як радо гудуть на гілках дерева крилаті трудівниці. Здається, що все навкруги дзвенить, тішиться цією бджолиною радістю.
Верба – улюблене дерево українців. За церковним календарем, шостий тиждень посту – квітконосний, а неділя – вербна, оскільки, згідно з притчею, під час входу в Єрусалим Ісуса зустрічали гілками пальми. У нас пальмове гілля та квітучий мигдаль замінили вербою.
В кожній хаті, як переказують старші люди, за сволоком була гілочка верби, яку освячували у вербну неділю. Свячену вербу не можна було викидати, або, не дай, Боже, наступити на гілку, якщо вона випала з рук.
У книжці "Усе знадобиться, що в землі коріниться" Наталії Земної, значиться, що верба – одна із перших рослин, яка після всесвітнього потопу піднеслась на схилах, балках, берегах річок та водойм. За легендою, верба була посаджена Богами на березі Євфрату.
Небагато знайдеться на землі дерев, які мали б таку велику кількість «родичів», як верба. Це дерево налічує понад 1600 видів. В Україні поширені різні види верби. Її дуже шанують. "Між ярами та ставами верби зеленіють", – писав Тарас Шевченко. Жодна людина не може пройти байдуже, не замилувавшись «білою» вербою, яка спускає до води свої віти. Заслужено оспівав народ її у піснях.
Чим же заслужила верба таку шану? Мабуть, не тільки красою. У кожній оселі неодмінно знайдеться не один практичний, необхідний у господарстві виріб із цього дерева. Їх навіть перелічити важко. Це – ложки, цеберки, ночви, граблі. А що вже говорити про корзини, кошики та інші плетені речі!
Чудові, до речі, вироби з тонких, гнучких лозинок верби виготовляють майстри Ковельського СЛАТ "Тур". А в багатьох селах досвідчені господарі і сьогодні плетуть із лози верби кошики, які часто можна бачити на ринку.
Наші предки, спостерігаючи за рослинами, шануючи вербу як святе дерево, широко її використовували у народній медицині. Важко сказати, від якої хвороби не допомагала б верба.
Відома народна цілителька Наталія Земна у своїй книжці пише: "Використовують бруньки, гілки, листя, особливо кору, відвар якої має знеболюючі, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, протималярійні, в'яжучі і навіть протиглисні властивості".
При яких же захворюваннях вживали відвар? При головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних захворюваннях.
Допомагала верба при нетравленні їжі, запальних явищах у кишківнику, жовтяниці, хворобах селезінки й печінки (особливо, коли внаслідок отруєння або перевантаження великими дозами токсинів права частина печінки була надто збільшена).
Користувалися вербовими відварами при проносах, запаленні сечовивідних шляхів, при гінекологічних та інфекційних захворюваннях, шлункових, кишкових та інших кровотечах.
Зовнішньо відвар кори використовували для полоскання при ангінах, стоматитах, пародонтозі та інших запальних процесах ротової порожнини, носоглотки і горла.
Народна медицина знає, що коли у когось болить живіт і ніщо не допомагає, у чай кладуть невеликий шматочок освяченої верби – і біль минає.
Використовували відвари кори при екземі та для змочування виразок і пухлин на тілі. Настоянки або настої чоловічих суцвіть давали при розладах серцево-судинної системи та запальних недугах. Свіже листя прикладають до мозолів. Порошком із кори присипають рани і зупиняють кровотечі.
Бережіть і садіть біля своїх осель, над річкою святу вербу. Бо "без верби і калини нема України".
Підготував
Степан СКОКЛЮК.
Залишити коментар