Волоський горіх – для всіхДерево, про яке йтиме мова, називають "хлібом майбутнього" (в його плодах багато білків, а жирів – до 77%). Доросла людина, котра не виконує важкої фізичної роботи, мусить одержувати протягом доби близько трьох тисяч кілокалорій. В 100 г житнього хліба їх, наприклад, 200, в 100 г молока – 60, в 100 г смородини – 36, а в тій же кількості горіхів – понад 600! З усіх продуктів після сала й масла вони – найпоживніші. Необхідно вживати хоч 2-3 щодня (обов'язково зранку). А протягом року слід з'їсти не менше 15 кг, і тоді, як стверджують лікарі, у вас буде бадьорий стан і врівноважений настрій.
Кожен, хто має трохи землі, може посадити диво-дерево. Серед різних видів горіхів найбільше прославився волоський, або грецький.
У плодах волоського горіха – підвищений вміст білків, жирів, вуглеводів, дубильних та мінеральних речовин, ефірної олії, вітамінів А і В тощо. Лише вмістом важливого протицингового вітаміну С волоський горіх у 8 разів перевищує чорну смородину, а плоди цитрусових – у 50 разів! В середньому дерево в умовах України дає 150-200 кг плодів. Їх вживають свіжими і сушеними.
Іще використовують плоди цієї рослини для приготування халви, цукерок, морозива, варення, тортів, горіхових вершків, ряду дієтичних продуктів. Ніжну й смачну олію з горіха застосовують при виробництві високоякісних сортів мила, лаків, фарб. З дерев'янистої оболонки плода добувають фурфурол. Ним просочують деревину, аби не гнила. Домішки речовини надають міцності виробам з гуми і лінолеуму, шліфувальному й наждачному каменю. Деревина йде на дорогі меблі, оздоблювальну фанеру тощо.
Зелені плоди, листя, кору застосовували колись, а подекуди й зараз, для фарбування тканини, вовни, килимів. Зовнішню неїстівну частину плодів, рідше зелені плоди, листя, що багаті на аскорбінову кислоту та каротин, фармакологи переробляють на вітамінні концентрати.
ххх
Найкращі ґрунти для цього дерева – чорноземи, супіски прирічкових терас, навіть піщані землі, але з неглибоко розміщеним вологоємким гумусовим горизонтом та глинистими прошарками, бо дерево належить до вологолюбних порід.
Розмножують переважно насінням, а також щепленням. Треба відібрати кілька хороших горіхів, пересипати вологим піском і помістити для дозрівання у прохолодне місце (льох, погріб, аби температура не була вище 100С). Через місяць тонкошкірий, а через два-два з половиною — товстошкірий сорти готові до садіння.
Коли ж обмаль часу, горіхи намочують у теплій воді (близько тижня), міняючи її щодня. Як тріснула шкаралупа – можна садити. Слід розпушити, угноїти ґрунт, заглибити насіння на 5-12 см (в залежності від розмірів), загорнути землею і полити. Горіх покладіть ребром, тоді сіянець швидко ростиме й плодоноситиме на 5-6-ий рік, а коли верхівкою вниз – лише на 8-ий. В однорічному віці сіянці викопують для перенесення на постійне місце (плід можна й відразу висіяти на визначеному місці).
Волоський горіх і затінок в саду створює своїми розлогими гілками та величезним листям, і мух з комарами відгонить леткими речовинами, і тими ж фітонцидами вбиває хвороботворні бактерії. Отож, восени можете посіяти. І вам прислужиться дерево, і дітям, і онукам…
Підготував
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Залишити коментар