Знати, щоб вижити
Серцево-судинні захворювання — основна причина захворюваності та інвалідизації населення в усіх розвинутих країнах світу, у тому числі й Україні. Артеріальна гіпертензія — основний фактор ризику ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань, що на 90% визначають рівень смертності від хвороб системи кровообігу. Тому питання попередження та лікування цієї патології є надзвичайно актуальним сьогодні.
Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, — це постійно підвищений систолічний чи діастолічний артеріальний тиск (АТ — 140/90 мм рт. ст. і вище).
Виникнення та перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) тісно пов'язані з наявністю факторів ризику:
Вік. Існує пряма залежність між артеріальним тиском і віком.
Стать. Середні показники тиску та поширеність гіпертензії у жінок молодого і середнього віку дещо менші, ніж у чоловіків. Пізніше ця закономірність змінюється аж до протилежної.
Спадковість — один з найвпливовіших факторів майбутнього розвитку АГ.
Маса тіла. Надлишкова маса асоціюється з 2-6 кратним підвищенням ризику виникнення АГ.
Аліментарні фактори. Вживання понад фізіологічну норму кухонної солі призводить до гіпертонії. АГ виникає втричі частіше серед тих, хто вживає від 1 до 5 чашок кави на день, порівняно з тими, хто не вживає кави взагалі. Вживання алкоголю має прямий зв'язок з рівнем АТ, причому як епізодичне, так і хронічне.
Паління. Нікотин різко підвищує АТ. При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та інфаркт міокарда у осіб, що палять, виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
Психосоціальні фактори. Стрес сприяє підвищенню АТ.
Фізична активність. В осіб, що ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виникнення АГ на 20-50 % вищий, ніж у фізично активних.
Неконтрольований високий тиск прискорює розвиток атеросклерозу. Підвищений АТ становить загрозу для людини через грізні ускладнення: стенокардію, інфаркт міокарда, ниркову та серцеву недостатність, інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу, судинні деменції, розшаровуючу аневризму аорти та ін.
Єдиним діагностичним заходом для своєчасногс виявлення АГ є вимірювання АТ. Обов'язково придбайте тонометр. Вибирайте моделі з манжеткою на плече.
АТ вимірюється двічі, з інтервалом не менше 2 хвилин, і фіксується середня цифра з двох вимірів. При первинному огляді АТ вимірюють на обох руках, надалі використовують праву руку. У випадках, коли було визначено різницю в значенні АТ між руками більше, ніж 10 мм рт. ст., усі наступні вимірюванні проводять на руці з більшим тиском. Заведіть щоденник самоконтролю АТ та занотовуйте результати вимірювання.
Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя.
Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, яке спрямоване на зменшення маси тіла; регулярне виконання динамічних фізичних вправ, бажано на свіжому повітрі; корекцію харчування; відмову від паління; обмеження вживання алкоголю.
Якщо ж у вас діагностовано АГ, необхідно неухильно дотримуватись рекомендацій лікаря, який призначить певний препарат, залежно від віку, клінічної ситуації, супутніх захворювань, корегуватиме дозу, склад ліків. Хворим, у яких АТ при повторних вимірюваннях >160/100 мм рт. ст., слід одразу отримувати медикаментозне лікування. Пацієнтам з АТ 140/90-155/99 мм рт. ст. медикаменти призначають в тому разі, якщо вони мають високий ризик ускладнень. Велике значення має дисциплінованість хворого щодо регулярності прийому призначених ліків.
Не припиняйте лікування, як тільки тиск нормалізувався. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне. Слід намагатися досягти повної нормалізації артеріального тиску. Не призначайте собі лікування самостійно! Уникнути розвитку інфаркту та інсульту можна лише за допомогою фармакологічних препаратів, ефективність яких науково доведена.
Гіпертонічна хвороба не виліковується, проте адекватна терапія приводить до зменшення ризику розвитку ускладнень. Запам'ятайте: нелікована гіпертонія впливає на якість Вашого життя та вкорочує його!
Світлана Комісарик,
викладач Ковельського медичного коледжу.
Серцево-судинні захворювання — основна причина захворюваності та інвалідизації населення в усіх розвинутих країнах світу, у тому числі й Україні. Артеріальна гіпертензія — основний фактор ризику ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань, що на 90% визначають рівень смертності від хвороб системи кровообігу. Тому питання попередження та лікування цієї патології є надзвичайно актуальним сьогодні.
Артеріальна гіпертензія, за визначенням Комітету експертів ВООЗ, — це постійно підвищений систолічний чи діастолічний артеріальний тиск (АТ — 140/90 мм рт. ст. і вище).
Виникнення та перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) тісно пов'язані з наявністю факторів ризику:
Вік. Існує пряма залежність між артеріальним тиском і віком.
Стать. Середні показники тиску та поширеність гіпертензії у жінок молодого і середнього віку дещо менші, ніж у чоловіків. Пізніше ця закономірність змінюється аж до протилежної.
Спадковість — один з найвпливовіших факторів майбутнього розвитку АГ.
Маса тіла. Надлишкова маса асоціюється з 2-6 кратним підвищенням ризику виникнення АГ.
Аліментарні фактори. Вживання понад фізіологічну норму кухонної солі призводить до гіпертонії. АГ виникає втричі частіше серед тих, хто вживає від 1 до 5 чашок кави на день, порівняно з тими, хто не вживає кави взагалі. Вживання алкоголю має прямий зв'язок з рівнем АТ, причому як епізодичне, так і хронічне.
Паління. Нікотин різко підвищує АТ. При однакових рівнях АТ мозковий інсульт та інфаркт міокарда у осіб, що палять, виникає в 2-3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить.
Психосоціальні фактори. Стрес сприяє підвищенню АТ.
Фізична активність. В осіб, що ведуть малорухомий спосіб життя, ризик виникнення АГ на 20-50 % вищий, ніж у фізично активних.
Неконтрольований високий тиск прискорює розвиток атеросклерозу. Підвищений АТ становить загрозу для людини через грізні ускладнення: стенокардію, інфаркт міокарда, ниркову та серцеву недостатність, інсульт, транзиторні порушення мозкового кровообігу, судинні деменції, розшаровуючу аневризму аорти та ін.
Єдиним діагностичним заходом для своєчасногс виявлення АГ є вимірювання АТ. Обов'язково придбайте тонометр. Вибирайте моделі з манжеткою на плече.
АТ вимірюється двічі, з інтервалом не менше 2 хвилин, і фіксується середня цифра з двох вимірів. При первинному огляді АТ вимірюють на обох руках, надалі використовують праву руку. У випадках, коли було визначено різницю в значенні АТ між руками більше, ніж 10 мм рт. ст., усі наступні вимірюванні проводять на руці з більшим тиском. Заведіть щоденник самоконтролю АТ та занотовуйте результати вимірювання.
Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя.
Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню, яке спрямоване на зменшення маси тіла; регулярне виконання динамічних фізичних вправ, бажано на свіжому повітрі; корекцію харчування; відмову від паління; обмеження вживання алкоголю.
Якщо ж у вас діагностовано АГ, необхідно неухильно дотримуватись рекомендацій лікаря, який призначить певний препарат, залежно від віку, клінічної ситуації, супутніх захворювань, корегуватиме дозу, склад ліків. Хворим, у яких АТ при повторних вимірюваннях >160/100 мм рт. ст., слід одразу отримувати медикаментозне лікування. Пацієнтам з АТ 140/90-155/99 мм рт. ст. медикаменти призначають в тому разі, якщо вони мають високий ризик ускладнень. Велике значення має дисциплінованість хворого щодо регулярності прийому призначених ліків.
Не припиняйте лікування, як тільки тиск нормалізувався. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне. Слід намагатися досягти повної нормалізації артеріального тиску. Не призначайте собі лікування самостійно! Уникнути розвитку інфаркту та інсульту можна лише за допомогою фармакологічних препаратів, ефективність яких науково доведена.
Гіпертонічна хвороба не виліковується, проте адекватна терапія приводить до зменшення ризику розвитку ускладнень. Запам'ятайте: нелікована гіпертонія впливає на якість Вашого життя та вкорочує його!
Світлана Комісарик, викладач Ковельського медичного коледжу.
Знати, щоб вижити
Залишити коментар