Іду на прощу до тебе, Тарасе-брате.
І каюся! Як осягнути нам тепер,
Що в українській незалежній хаті
Дух українства без вогню зітлів, помер?
З яким поривом і великим завзяттям
Ти оспівав свою омріяну Вкраїну!
Сьогодні з ідейним боремось сміттям,
Отим сміттям, яким закидали людину.
Ти віще слово ставив на сторожі –
Від Бога молитовне і мелодійно-рідне.
Крокують українські олігархи нові
З мішком грошей, але такі душею бідні.
Просив: «Єднаймося!» і «Свого
не цураймося!»,
А ми канави риєм політичні,
У бідності і брудності купаємось…
Невже зневірені й знедолені підемо
в Вічність?
Тарасе, нас буди! Ми ще прозріємо!
Проснемося й запалим щастя свічі.
Ми є народ – ми можемо і вміємо!
Ми прозвітуємо тобі на Всеукраїнськім вічі.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар