Думки вголос поетичним словом
Коли стихнуть гармати
Завершиться війна, і стихнуть гармати,
Перемогу здобудуть солдати твої,
У віршах і піснях будем їх прославляти,
Для загиблих співатимуть вічно в садах
солов’ї.
До воріт вийде мати синів зустрічати,
Мужніх дочок гартованих у бою,
Які гідно відстояли Київ, Хрещатик,
Демонструючи силу й відвагу свою.
Силу духу твого, дорога Україно.
І хоробрість твою будуть всі шанувати,
Лютий ворог в боях не поставив тебе
на коліна,
Незалежність і волю твою не зламати.
Встань, Тарасе!
Встань, Тарасе, подивися на рідну країну,
Як воюють проти неї кляті москалі,
Хочуть нас перетворити знову на руїну,
Дітей твоїх убивають на рідній землі.
Та не вдасться ворогам нас перемагати,
Піднялася Україна на сміливий бій,
Українців у бою їм не подолати,
Від малого до старого всі тримають стрій.
Відстоїмо славу й волю і свою державу,
Переможем усі разом підлих ворогів,
І повернем Україні її честь і славу,
Усе буде Україна – навіки-віків.
Станіслав Вознюк.
Знов Україна
у вогні
«Хотят ли русские войны» –
Була колись в нас пісня.
І хоч радянська, та усім
Знайома із дитинства.
Ще й дуже хочуть, певна річ,
Російські «путінята».
Всі українці пліч-о-пліч
Стоять. Ревуть гармати.
Знов Україна у вогні –
Ридає-стогне мати:
Загарбник б’є дітей її,
Руйнує рідну хату.
Війна – то зло, то смерть і жах
Й розбиті також долі.
Війна – то сльози на очах
Й моря людської крові.
І плаче матінка-земля
Шевченка й Українки,
Прийшов агресор не здаля:
Нахабно, підло, бридко.
Вбиває діток і старих,
Жінок – усіх вбиває.
Мов ураган, мов сотні лих,
Все нищить і змітає.
Росія «братом» не була
Й ніколи вже не буде.
Вперед до подолання зла!
За нас – всі в світі люди!
Пощади ворог хай не жде:
В родині ми – єдині.
І слава нації прийде!
Тож слава Україні!
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Вставай, народе!
Вставай, народе України,
На ненависних ворогів.
Ми в вірі, правді є єдині –
Бог боронити край велів.
Ми – люди мирної країни,
Ворожий ранить нас солдат.
Всі бачать кров, сльози й руїни –
Російський путін! Ти є гад.
По Києву стріляють «гради»,
Горять Чернігів і Донбас.
Гримить повсюди канонада,
В наш край не кликали ми вас.
Я знаю: вмиєтесь ви кров’ю,
Вас б’ють великі і малі.
Ми ситі вашою “любов’ю” –
Втікайте з нашої землі!
Навіщо совість розпинати,
Брехать, що братній ви народ?
З війни чекає сина мати,
«А он в гробу от нас придет».
Той Лукашенко – брехуняка,
Душу дияволу продав.
Є путінський він посіпака,
Він в рабство Білорусь віддав.
Путін зруйнує вщент Росію,
Ми є нескорені в борні.
Я смерть і паніку не сію –
Хана вам, кляті москалі!
Ми відбудуємо державу,
Бо миролюбний маєм рід.
Нині віддаєм Героям славу,
Вставай на ворога, нарід!
Григорій ШВОРАК.
Коли стихнуть гармати
Завершиться війна, і стихнуть гармати,
Перемогу здобудуть солдати твої,
У віршах і піснях будем їх прославляти,
Для загиблих співатимуть вічно в садах
солов’ї.
До воріт вийде мати синів зустрічати,
Мужніх дочок гартованих у бою,
Які гідно відстояли Київ, Хрещатик,
Демонструючи силу й відвагу свою.
Силу духу твого, дорога Україно.
І хоробрість твою будуть всі шанувати,
Лютий ворог в боях не поставив тебе
на коліна,
Незалежність і волю твою не зламати.
Встань, Тарасе!
Встань, Тарасе, подивися на рідну країну,
Як воюють проти неї кляті москалі,
Хочуть нас перетворити знову на руїну,
Дітей твоїх убивають на рідній землі.
Та не вдасться ворогам нас перемагати,
Піднялася Україна на сміливий бій,
Українців у бою їм не подолати,
Від малого до старого всі тримають стрій.
Відстоїмо славу й волю і свою державу,
Переможем усі разом підлих ворогів,
І повернем Україні її честь і славу,
Усе буде Україна – навіки-віків.
Станіслав Вознюк.
Знов Україна у вогні
«Хотят ли русские войны» –
Була колись в нас пісня.
І хоч радянська, та усім
Знайома із дитинства.
Ще й дуже хочуть, певна річ,
Російські «путінята».
Всі українці пліч-о-пліч
Стоять. Ревуть гармати.
Знов Україна у вогні –
Ридає-стогне мати:
Загарбник б’є дітей її,
Руйнує рідну хату.
Війна – то зло, то смерть і жах
Й розбиті також долі.
Війна – то сльози на очах
Й моря людської крові.
І плаче матінка-земля
Шевченка й Українки,
Прийшов агресор не здаля:
Нахабно, підло, бридко.
Вбиває діток і старих,
Жінок – усіх вбиває.
Мов ураган, мов сотні лих,
Все нищить і змітає.
Росія «братом» не була
Й ніколи вже не буде.
Вперед до подолання зла!
За нас – всі в світі люди!
Пощади ворог хай не жде:
В родині ми – єдині.
І слава нації прийде!
Тож слава Україні!
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Вставай, народе!
Вставай, народе України,
На ненависних ворогів.
Ми в вірі, правді є єдині –
Бог боронити край велів.
Ми – люди мирної країни,
Ворожий ранить нас солдат.
Всі бачать кров, сльози й руїни –
Російський путін! Ти є гад.
По Києву стріляють «гради»,
Горять Чернігів і Донбас.
Гримить повсюди канонада,
В наш край не кликали ми вас.
Я знаю: вмиєтесь ви кров’ю,
Вас б’ють великі і малі.
Ми ситі вашою “любов’ю” –
Втікайте з нашої землі!
Навіщо совість розпинати,
Брехать, що братній ви народ?
З війни чекає сина мати,
«А он в гробу от нас придет».
Той Лукашенко – брехуняка,
Душу дияволу продав.
Є путінський він посіпака,
Він в рабство Білорусь віддав.
Путін зруйнує вщент Росію,
Ми є нескорені в борні.
Я смерть і паніку не сію –
Хана вам, кляті москалі!
Ми відбудуємо державу,
Бо миролюбний маєм рід.
Нині віддаєм Героям славу,
Вставай на ворога, нарід!
Григорій ШВОРАК.
Залишити коментар