Слава витязям України!Вставай, народе вільної Вкраїни,
Прийшла пора іти в смертний бій,
Бо суне, суне по усій країні
Смертельно лютий і кривавий змій.
Хай гнів народний в серці закипає,
Коловоротом в душах забурлить.
Хай супостат навік запам'ятає,
Як наші витязі уміють його бить.
Він думав: переможе нас наскоком
На суші, в небі, в морі кораблі.
Та це нахабство вийде йому боком,
А його воїнство лежатиме в землі.
Настане час – прийде його година,
Поглине того змія назавжди.
І не діждеться мати свого сина,
А прийде чорна вісточка: "Не жди".
Хіба не чуло серце материнське,
Що може син загинуть на війні?
Ви ж бачили, як риє рило свинське.
Чому мовчали, не сказали "Ні!"?
Я хочу знати, я волію,
Чом не звучало "НІ – війні!"
На всю "велікую росію",
Щоби дітей не бачити в труні?
Та свищуть кулі смертоносним
роєм.
Ідуть у бій чоловіки, жінки.
Довічна слава нашим
витязям-Героям.
І в нашім серці – пам'ять на віки.
Віталій Лихобицький,
ветеран праці і Збройних Сил.
Залишити коментар