Усміх долі
Посміхнулась осонням матуся,
Усміх долю збагачує вмить.
Мить оздоровлена –
ранок всміхнувся,
Усміх долі – жити, аби не тужить.
В колисковій всміхайсь,
Боже милий,
Дітвори сміх мир світла несе.
Усміх посестри й брата стокрилий
Надихає в красі, понад все.
Квітня радість в джерелах
спливає,
Сонця день сповиває новий.
Божа милість надії вселяє,
Сяє благовіст хай весняний!
Бути здоровим старайся,
Усміх весни звеселить.
Першого квітня на щастя
Благословляє весь світ.
Вказує лікарське слово:
Сміху хвилина – як дар.
Будьмо взаємно здорові,
Втішить цілющий нектар.
За День щасливий, народе Бога!
За усміх обличчя Перемоги!
Іван ЯРОШИК.
"Тридцяту добу не спиться
всім нам"
Тридцяту добу не спиться всім нам,
Нас вражі снаряди зі сну клято
будять.
Коли ж ти підеш, москалику,
в храм?
Боїшся, що ангели з неба засудять?
Коли ж покаєшся в своїх гріхах?
У вбивствах щоденних, що душу
гвалтують?
Коли ж по степах розвіється прах,
Побачиш ті сльози, що
очі готують...
Рідна наша ненько!
Уже йдуть соколи Землю захищати,
Вражую навалу вогнем спопелять
Хай же лине слава! Будемо вітати!
Хай же ляжуть в землю ті, хто йдуть
вбивать!
Рідна наша ненько! Україно-мати!
Марія Дятел,
громадська організація
"Реабілітаційний центр".
Приїдь, краще, у гостину!
Родились ми в одній країні,
В однім роду, в одній сім’ї.
І тато, й мама в нас єдині –
Для нас обох: твої й мої.
А доля так розпорядилась,
Що ти попав у Білорусь.
Тобою завше я гордилась,
Давать оцінку – не берусь.
Як я любила тебе, брате!!!
Люблю й любитиму завжди.
Буду завжди переживати,
Щоб не було в тебе біди.
Стоїть в садочку біля хати,
Як у Едемі, у раю.
Невже приїдеш убивати
Мене і матінку свою???
Відчинемо тобі ми двері.
Відкинь в багнюку автомат.
Тобі не браття людожери.
Ти мій, по крові, старший брат.
І матінка свою дитину
Не хоче бачити в бою.
Ми тебе ждемо у гостину,
Провідай матінку свою.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
(Цей віршований твір написаний за мотивом розповіді Галини ОЛІФЕРЧУК, “з натури”).
Думки вголос поетичним словом
Усміх долі
Посміхнулась осонням матуся,
Усміх долю збагачує вмить.
Мить оздоровлена – ранок всміхнувся,
Усміх долі – жити, аби не тужить.
В колисковій всміхайсь,
Боже милий,
Дітвори сміх мир світла несе.
Усміх посестри й брата стокрилий
Надихає в красі, понад все.
Квітня радість в джерелах спливає,
Сонця день сповиває новий.
Божа милість надії вселяє,
Сяє благовіст хай весняний!
Бути здоровим старайся,
Усміх весни звеселить.
Першого квітня на щастя
Благословляє весь світ.
Вказує лікарське слово:
Сміху хвилина – як дар.
Будьмо взаємно здорові,
Втішить цілющий нектар.
За День щасливий, народе Бога!
За усміх обличчя Перемоги!
Іван ЯРОШИК.
"Тридцяту добу не спиться всім нам"
Тридцяту добу не спиться всім нам,
Нас вражі снаряди зі сну клято будять.
Коли ж ти підеш, москалику, в храм?
Боїшся, що ангели з неба засудять?
Коли ж покаєшся в своїх гріхах?
У вбивствах щоденних, що душу гвалтують?
Коли ж по степах розвіється прах,
Побачиш ті сльози, що очі готують...
Рідна наша ненько!
Уже йдуть соколи Землю захищати,
Вражую навалу вогнем спопелять
Хай же лине слава! Будемо вітати!
Хай же ляжуть в землю ті, хто йдуть вбивать!
Рідна наша ненько! Україно-мати!
Марія Дятел,
громадська організація "Реабілітаційний центр".
Приїдь, краще, у гостину!
Родились ми в одній країні,
В однім роду, в одній сім’ї.
І тато, й мама в нас єдині –
Для нас обох: твої й мої.
А доля так розпорядилась,
Що ти попав у Білорусь.
Тобою завше я гордилась,
Давать оцінку – не берусь.
Як я любила тебе, брате!!!
Люблю й любитиму завжди.
Буду завжди переживати,
Щоб не було в тебе біди.
Стоїть в садочку біля хати,
Як у Едемі, у раю.
Невже приїдеш убивати
Мене і матінку свою???
Відчинемо тобі ми двері.
Відкинь в багнюку автомат.
Тобі не браття людожери.
Ти мій, по крові, старший брат.
І матінка свою дитину
Не хоче бачити в бою.
Ми тебе ждемо у гостину,
Провідай матінку свою.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
(Цей віршований твір написаний за мотивом розповіді Галини ОЛІФЕРЧУК, “з натури”).
Думки вголос поетичним словом
Залишити коментар