Ми – з України!Добірка віршів про війну вихованців літстудії “Пурпурові вітрила” ОНЗ “Люблинецький ліцей”
Шановна редакціє!
Надсилаю вам для друку добірку віршів "Ми – з України!" про нинішні трагічні й доленосні для нашої рідної України події.
Тут – твори і моїх вихованців шкільної літературної студії "Пурпурові вітрила", і мої власні.
Маю надію, що зможете надрукувати всі вірші разом (вони в добірці розміщені в послідовності за часом їх написання). Адже серця їхніх авторів, сповнені любові до Батьківщини, б’ються в унісон.
А ще – щиро моляться Богові про якнайшвидшу Перемогу над ворогом і мир в Україні.
З повагою –
Олена Прадійчук,
учитель ОНЗ "Люблинецький ліцей" Волинської області.
Молитва за Україну
Отче Небесний, в безмежній любові
Сина Ти Свого у жертву віддав...
Кров пресвятая лилась на Голгофі,
В муках Христос за все людство вмирав…
Боже Всевишній, благий, милостивий,
Наш Вседержителю, Творче світів!
Ти, в милосерді Своїм терпеливий,
Нині вступись за вкраїнських синів.
Глянь на Вкраїну з лазурного неба:
Маками кров запеклася в хлібах…
В ревній молитві звертаюсь до Тебе:
Хай не кривавиться обраний шлях!
Хай не приносяться Молоху жертви,
Хай не поляжуть найкращі сини!
Волі вкраїнській не дай нагло вмерти,
Мир нам усім подаруй, сохрани!
Господи, Боже! В лиху цю годину
Серцем смиренним я Тебе молю:
Згляньсь, заступися, прости і помилуй
І порятуй Україну мою!
27.06.2014.
ВДОВИНІ ГОЛОСІННЯ
Присвячується всім
солдатським вдовам
Мереживо зоряне виплела ніч
На чорному просторі неба…
Це ж скільки вже днів і ночей чи… сторіч
Живу я в скорботі без тебе?..
Без тебе?! З тобою! Не віриться, ні,
Що зірка твоя догоріла…
Хоч в зрошеній кров'ю стражденній землі
Поховане зранене тіло.
Прокляття на всіх, хто війну розв'язав!
І кара Господня повіки…
Хто сина чийогось чи батька забрав,
А в мене забрав чоловіка.
Сльозами восковими плаче свіча.
Портрет твій… Ще радісні очі…
Невже для розлуки нас ангел вінчав?!
Не можу змиритись… Не хочу!
Синочка малого до серця горну…
Погляне твоїми очима,
Торкне заповітну болючу струну, -
І знову ходжу, мов причинна!
Прокинеться Сонечко вранці сумне,
Знов чорну зав'яже хустину…
Кохати довіку я буду тебе,
Роститиму нашого сина!
11.12.2014.
УКРАЇНІ
Кривавіє небо синє,
Смерть сичить зміїно.
Дощ болючі сльози сіє -
Полум'я… Руїна…
О скорботна Галатеє!
Зла тобі спокута:
Мов до скелі Прометея,
До війни прикуто!
Знов у горі, Україно,
Ти ламаєш руки…
Знов клюють тебе невпинно
І орли, і круки!..
Як шматують твоє тіло,
Серце виривають!
Кров невинну знавісніло,
Рясно проливають.
Над загиблими синами
Матері голосять.
Миру спраглими вустами
Діти в Бога просять.
Не зламайся, Україно,
Ворогам на втіху!
Добра ще прийде година
Нам під мирну стріху.
Піднеси до неба руки -
В ньому Сонце ясне…
І у цих нестерпних муках
Віра хай не згасне!
Щирим серцем помолися
Богові святому,
Зі смиренням знов схилися
До Його престолу.
Ворогів Господь розвіє
Сімома шляхами,
І блакиттю заясніє
Небо над хлібами…
2-4.02.2015.
Олена ПРАДІЙЧУК.
ПЛАЧ-НАДІЯ
У світлий день, як я пісні співала,
Не встигла й озирнутися навкруг –
Війна проклята мир за мить украла,
Залишивши лиш марево недуг.
Поглянути й не встигла на хатину,
Як спалахнула та вогнем
страшним…
Руйнує ворог неньку Україну,
Серця вбиває пострілом гучним!
Війна – страшна! Враз долі
поламала:
Невинні діти плачуть по кутках,
Усіх чоловіків позабирала
На чорних закривавлених руках.
Її жорстокості немає краю!
Не дивиться вона: старий, малий.
Пошле свою могутню, хижу зграю,
І через неї світ стає сумний.
О, люди! Як додумались до того,
Щоб проти брата йти на смертний бій?
Не дозволяв вам Бог повік такого -
Він дав нам світ казок, солодких
мрій…
Навіщо ви руйнуєте ці мрії?
Хіба багатства більш дорожчі вам?
Благаю: не згасіть вогонь надії,
Надайте доброти своїм словам!
28.02.2022.
Дарина Середа, 7-А клас.
ДУША, ОСВЯЧЕНА СЛЬОЗАМИ
Як добре знати, що колись настане ніч, –
Я потону в душі своїх мелодій.
Заплачу тихо, зрозумію, в чому річ,
Згадаю знов кінець страшних історій.
…За день до пекла написала ці рядки,
Я впевнена була, що мирні ночі,
Бо дійсно вірила: не підуть вороги…
А далі – закордон! "Я, мам, не хочу!..".
Коли я думала, що швидко повернусь,
Коли востаннє розглядала стіни,
Розвіялось усе, у злості сміх загруз.
Лише тоді ридати стали мрії...
"Беземоційність" я не втримала свою,
Бо те, що любе серцю, ми лишаєм!
Фортепіано, книги… Все, що я люблю!
Покинуто там вічність, що згасає.
6.03.2022.
Яна Буряк, 10 клас.
ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ БОЛЮ
Як журавлі курличуть-плачуть!..
Вернулись з вирію додому
І подивилися довкола –
Немає в них, немає дому!..
Немає навіть того Сонця,
Що зігрівало ніжно світлом…
Немає навіть того неба,
Що так цвіло весь час блакиттю!
Все грізні хмари заступили,
Закрили небо й сонце ясне!
Стоїть розгромлений будинок,
Свіча остання скоро згасне...
Колись тут радість панувала,
А зараз – серце завмирає…
Життя скінчилося раптово –
Уже нічого тут немає!
Не заспіває більше мати,
Не будуть діточки радіти,
Не пригорне малечу тато,
Бо їх нема на цьому світі!..
…Із журавлями й світ страждає:
Як шкода нині Україну!..
Пощади ворогу – немає!
У пекло – путіна й росію!
13.03.2022.
Едіта Гнатюк, 8-А клас.
МИ – З УКРАЇНИ!"Доброго вечора, ми з України!"
(З музичного хіта Артема Ткаченка та Максима Мокренка).
Ми – з України! Бо козацька кров
Споконвіків пульсує в наших жилах.
Високий дух, звитяга і любов
Живуть в серцях, дають наснаги й сили.
Ми – з України! Мантра-оберіг…
Сини і дочки вільного народу,
Ми проженемо окупантів за поріг,
Бо не були в душі рабами зроду.
Ми – з України! Хай почує світ,
А ворог – затремтить, в страху загине.
У крові в нас – Шевченків заповіт
Любити рідну неньку Україну.
Ми – з України! Віра в нас свята:
Вклоняємось лише живому Богу.
Пшениці заколосяться й жита –
Господь нам подарує Перемогу!
Ми – з України! Праведний наш шлях,
Хоч дістається дорого свобода.
Та піднесеться синьо-жовтий стяг
Над волею вкраїнського народу!
20.03.2022.
Олена Прадійчук.
З БОЛЕМ У СЕРЦІЗ болем я згадую
світлі часи,
коли всі
щасливо жили...
До війни!..
Бо зараз
діти плачуть,
здригаючись
щомиті
від вибухів.
Багато діток –
вже ангелятка
у безмежних
небесах!..
Захисники
рідної Вкраїни,
міцно стискаючи
зброю в руках,
відчайдушно боронять
своїх найрідніших,
дітей і дружин...
Боронять землю,
дану нам Богом...
Матері, бачачи
всі жахіття,
розриваються від болю,
нестерпного болю
у серці...
…Що ти робиш,
проклятий вбивце і кате?!
Навіщо руїни і смерть?!
Навіщо ти прагнеш
нас вбити?!
Знай: тобі
це не вдасться,
бо ми - вільний
і сильний народ!!!
А тебе, злочинцю,
чекає розплата
від Бога святого
за вчинене зло!
За кров, за руїни,
за сльози дітей,
за біль матерів
проклятий ти
людством повіки!
23.03.2022.
Христина Герез, 7-Б клас.
НЕ ПРОБАЧИМО!Ми навчилися засинати
під страшними обстрілами
ворожих гармат.
Навчились ховатися
під пронизливі звуки
тривожних сирен.
Навчилися також
лягати спати,
не знаючи,
що нас чекає вночі.
Ми навчились
крізь сльози
всміхатись
і сподіватися
у безнадії.
Триматись навчилися,
хоч серце кричить
і рветься
на клаптики болю…
Ми й без зброї
навчились боротись:
зупиняти бетеери і танки,
збивати безпілотники…
Земля палає
під ногами
у ворога!
…Воїни світла
жертвують
своїм життям
заради майбутнього
вкраїнських дітей,
кров'ю своєю
відстоюють
нашу Незалежність.
…Не пробачимо ворогу!
Ніколи!
Не пробачим ні ми,
ні наші діти, ні онуки,
ні правнуки…
Таке не можна простити!
Не простимо
за діток, що осиротіли,
за вагітних жінок,
що народжували
під жахливими вибухами
ворожих бомб і снарядів,
за воїнів, наших Героїв,
і багатьох
мирних жителів,
ворогом вбитих…
Ми відбудуємо
нашу Вкраїну,
піднімемось
з попелища й руїн!
А душі ворожі
так і залишаться
гнилими і чорними,
щоб згинути в пеклі!
27.03.2022.
Євгенія Хромей, 8-Б клас.
УКРАЇНІ Україно, я знаю:
ти щирим серцем
прагнеш Перемоги,
Перемоги над ворогом,
бо мир та спокій
усім нам потрібен!
Вкраїнські діти
від жаху кричать,
вже звикли
до звуків сирени…
Люба Вітчизно!
Ти хочеш почути
сміх веселих,
щасливих дітей!
Ти хочеш, щоб швидше
повернулись додому
твої дочки й сини!
"Прожени, –
Тебе просимо, Боже, –
загарбників
з України!".
Молимось й
віримо: Перемога
буде за нами!
30.03.2022.
Вікторія Колб, 7-Б клас.
Залишити коментар