Хай цвітуть, як квіти, наші любі діти!Нинішню весну ці українські дітки зустрічають в польських друзів, до яких вони приїхали у зв’язку з війною на рідній землі. Хай все у них буде добре!
Фото Світлани ТРОЦЮК.
У час війни, тривоги за
країну,
Звертаємось до Бога,
пращурів своїх:
Допоможіть обороняти
Україну
Синам і дочкам у двобої їх.
Ми просим допомоги
у гетьмАнів:
Хмельницького, Мазепи
і Сірка,
Звертаємось до воїнів
славетних:
Золотаренка, Нестеренка,
Богуна.
Допожіть прогнати з України
Непрошених немитих
москалів,
Її не вдасться розвалити на
руїни,
Не дамо в нас панувати їм
і поготів.
Наша мова, наша віра, сила
і завзяття
Славних пращурів –
хоробрих, вільних козаків
Допоможе нам здобути
перемогу, браття,
У боях запеклих проти
москалів.
Хай Тараса Заповіт нам
допомагає,
В своїй хаті – своя правда і
воля святая.
А лани широкополі і Дніпро,
і кручі,
Стануть хай поперек горла
москалям смердючим.
Молюсь за тебе, Україно,
За воїнів безстрашних,
добрих,
І вірю в перемогу неодмінно,
За мир і спокій для дітей
малих.
Російських орків проклинаю,
Й росію,що сьогодні є ізгоєм,
Рашистам підлим я бажаю,
В полях, містах лишитись
перегноєм.
Щоб більше вже до нас
не потикались,
Щоби затямили собі
віднині навіки,
Щоб зрозуміли – ми
не полякались,
Бо ми є вільні люди-козаки.
А козакам найкраще – воля,
І честь, і слава у своїм краю,
У нас нелегка, але гарна доля:
Оберігати землю-матінку
свою.
Пошли нам мир, ми Господа
благаєм,
Хай зникнуть воріженьки
навесні,
Пригостимо духмяним
короваєм,
Весь світ за допомогу у війні.
Ми вам нічого не забудем,
не пробачим
Під час священної війни,
Згвалтованих, убитих,
закатованих,
Страшенних злочинів
звірячих.
Ми ніколи не забудем
небо в чорних хмарах
Від ракет, від бомб,
від “градів”,
Просимо у Бога кари
Для російських орків-гадів.
Нехай зникнуть з лиця землі,
Хай згорять у пеклі
За злочини в Україні
Аж до сьомого коліна.
Станіслав Вознюк.
Найдорожча в світі – мама.
Знають це усі давно.
Що ж важливіше для неї
Буде, є й завжди було?
Мати – роду Берегиня,
І тому для неї рід
Над усе, немов святиня,
Наче найдорожчий плід.
Найважливіше – родина
І любов до всіх у ній:
Чоловіка, доньки, сина.
Діти – то є квіти мрій.
Немовля ще у колисці –
Мама недоспить ночей.
Плач дитяти – мама близько,
І не стулить вже очей.
Пальчик заболить в
дитини –
В мами серденько болить
І тривожить щохвилини,
Неспокійне кожну мить.
Щоби був в сім'ї достаток,
Добре й затишно усім,
Повсякденно дбає мати
Про найкращий рідний дім.
… А про себе забуває
У бурхливому житті.
Про сім'ю, роботу дбає:
Руки й серце золоті!
Цілуймо руки матерів
Щодня і щохвилини,
Бо заслужили. Поготів
"Осанна" їм хай лине.
Цілуймо руки матерів,
Натруджені й ласкаві.
Таких ніхто ще не зустрів.
Й вони не просять слави.
Цілуймо руки матерів
За те, що колихали,
Як ми малими ще були,
Любов життя пізнали.
Цілуймо руки матерів,
Що нас оберігають
Від негараздів та біди
І спокою не знають.
Цілуймо руки матерів.
Мов той Орфей, співаймо
Їм оду, серенаду, гімн…
І Господа благаймо.
Ще поки матері живі,
Їх ангел – поруч з нами.
Цілуймо руки матерів
Ми з дочками і синами.
Ти з'явилась мені восени,
Коли я вже поринув у сни:
Неглибокі і ще несумні.
Розбудила надію в мені.
І вона, наче сонна душа,
Враз прокинулася
в споришах,
У туманах-роках, у росі,
Де лишилися спогади всі.
Осінь кинула їх, як на сміх,
Та чомусь я забути не зміг
І отой, де кохання моє,
І отой, що зозуля кує.
Так багато лишилося їх.
Ще солодший за мед
перший гріх.
А коли ти з'явилася знов –
Вмить згадав я про нашу
любов.
Осінь, осінь… І вдячний я їй,
Що мене повернула до мрій.
Крізь роки все життя пронесу
Неповторну кохання красу!
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Каштани в травні
розцвітають,
Поставили свічки свої,
Цвітуть сади і бджілки
вилітають –
Весна у всій своїй красі.
Боцян поважно в лузі
ходить –
Кому прибавити в сім'ї?
І ластівки гніздечка ліплять,
Співають в лузі солов'ї.
Жита набрали свого ходу,
Щоб в колос налилось зерно,
Бо мир і праця у народу
Є за життя і за добро.
Зозуля в лісі закувала,
Літа все лічить кожному свої,
Лише б у мирі всім нам жити,
Гучно сказати: «Ні – війні».
Аркадій ЦИКУН.
Тримай знамено
Правди-Перемоги,
Підступного Кремля дев'ятий
вал.
Вогненний шквал, кріпацькі
мури,
Боже, Росії вражої гарчить
наган.
«Зет» демонічна із «звєздою»
в дзьобі –
Хижацько-двоголової орди.
Вожді імперські –
путін-сталін в злобі,
Примари-виродки
війни-біди.
Травнева ватра,
дух козацький в битві,
Звитяги віха
Тризуб-Збройних Сил.
У прірву скотитесь,
фашист-рашисти,
На «красній» згине
московіт іділ!
Солов’ї, солов’ї – співці,
Фронтової весни дзвонарі.
Травневої волі взірці,
У звитяжних ладах на зорі.
Солов'ї, солов'ї... Тиші рань
Пробудилась в прелюдах
мирних.
З Перемогою, доле, постань
В солов'їних просторах
рідних.
Тривожним травня днем
дев'ятим,
Пре «руський мір», московії
війна.
Весняні Тризуб-Перемоги
шати,
Будь, Україно! Згинь, ворожа
тьма!
Лють канонади «красної»
навали –
О, весно світла, біль вгамуй.
Йдуть вояки, козацькі б'ють
литаври,
Звитяжною, Вітчизно, будь!
Під Сонцем миру –
світ молитви,
Народ єдиний, нація
в серцях.
З калиною у парі врунить
жито,
Бог з нами й переможний
стяг!
Дзвін травневий у борні,
З Днем звитяги, Україно!
Голуб миру – на зорі,
З Богом лине воєдино.
Дзвін травневий...Ні – війні!
Знову зацвіли каштани.
Як намисто, над Дніпром
вогні,
Над Києвом – салют
жаданий!
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар