Отець Леонід: священик, цілитель, поетДорога життя... Що зустрічає на ній людина: страждання, щастя, вічну працю чи Благодать Божу?
«Е, ні! – заперечить опонент-філософ. – У людини є вибір: іти шляхом праведним чи шукати матеріального блага, кайфу і наближатись до сатани».
Тому необхідно знати правильну відповідь. Для пізнання життєвих істин я іду в греко-католицький храм Св. Миколая Чарнецького. Отець Леонід (на знімку) зустрічає мене привітно і по-дружньому, погоджується на розмову.
– Що покликало Вас до священництва?
– Господь покликав. Мені було три чи то чотири роки, як мама вперше повела до церкви. Побачив і по-дитячому, мов казкою, був зачарований. Мені захотілося, щоб хата наша була, як церква.
– А вчителі не перечили?
– Так Господь вів, щоб я вже в третьому класі говорив про Слово Боже. В шостому, в кабінеті атеїзму, мої розмови про Бога слухали учні і вчителі. Їм було цікаво.
– Я розумію, що дитинство було не таке, як в інших?
– Чому? Були свої дитячі радощі та ігри. Але коли мене вчителі питали: «Ким ти хочеш стати: льотчиком, інженером або вчителем?», я відповідав: «Священиком».
– В радянсько-атеїстичні часи це було непросто?
– Так. Але я мав мету. Пішов до священика в церкву міста Сколе. Розказав про свої наміри. Той пригорнув, захистив. Це був 1986 рік.
– Для священика потрібно мати глибокі знання і міцну віру. Де гартувалась і розвивалась віра?
– Вчився в Дрогобицькій духовній семінарії, Вищій духовній академії Св. Альфонса у Львові та інституті вищої релігійної культури при Люблінському католицькому університеті.
– А практику після теорії де проходили?
– Працював викладачем Львівського духовного інституту ім. Миколая Чарнецького. Після висвячення в сан ієромонаха ніс слово Боже вірним Івано-Франківська, а тепер – у Ковелі.
– Делікатне питання: як Ви зважились стати монахом, тобто бути приреченим на життя без дружини, дітей?
– Я хотів повністю присвятити своє життя Богу. Не подумайте, що монашество з сім’єю легше. Там на священику лежить велика відповідальність і за дружину, і за дітей. Потрібно зрозуміти, що монах не вищий іншого стану посвяти Богом.
– А хто направив Вас у стан редемптористів?
– Запізнався з монахами і зрозумів, що це моє покликання.
– Людина має душу. А що воно таке?
– Невід’ємна частина людського єства. Душа – це розум, Богоподібність, безсмертність, свобода волі. Душа – найбільший скарб людини. Душа поєднується з тілом через дух. Через дух контактує з Богом.
– Тоді де береться «чорна» душа?
– Трагедія сучасності – це втрата правильної концепції людини. Бачення людини в біологічному вимірі – це шлях до війн, вбивств, насильства, зла. Інколи ми відступаємо від моделі людини Божої. Тоді на основі зла, агресії, заздрощів, насилля, алкоголю, наркотиків та інших негативних чинників душа забруднюється і стає під сатанинський вимір.
– Окремі професори, теологи і вчені назвали XX століття сатанинським.
– І вони мають рацію. Дві світові війни, голодомори, репресії, Чорнобиль, епідемії... СРСР був форпостом сатанинської схеми знищення людства і відступництва від Бога.
– Церков багато, а віри мало. Це вплив пострадянських, протиБожих проектів?
– Ви самі відповіли. Потрібна гігієна душі. Це – причастя, молитва, піст, довіра до Бога. Головне завдання людини для вічності – творення красивої, як квітка, Душі.
– В Ковелі та й на Волині, знають про Ваш дар цілительства. Коли відчули?
– Не знаю. Здається, з моменту висвячення у 1996 році. Мені було 23, і я відчував, що з’явилась доброчинна сила. До мене почали звертатись люди з різними хворобами, бідою. Я за них молився. Покладав руку, як Христос. Допомагало, і я славив Бога.
– Я на свої очі бачив, як на Святій Землі Ви боролись із бісом, що оволодів жінкою. Як це Вам вдається?
– Злі духи оволодівають людиною. Боротьба з ними складна. Вона вимагає професійної підготовки. Не забувайте, що сатана – це павший ангел. Він доводить людину до самогубств, депресій, сімейних криз, насичує злими духами дім, в якому жити неможливо, і т.д. Тому прості хвороби лікувати легше. А з бісом боротьба дуже жорстока.
– Ви не побоялись вступити у цю війну?
– Я був переконаний, що моя місія полягає ще й у боротьбі з супротивником Бога – сатаною. Радився з єпископами. Був на прийомі у Блаженнійшого Любомира Гузара. Той мені порадив: «Ти ще молодий. Але якщо в тебе є дар зцілення і поклик до цього, то маєш це робити професійно!». І я поїхав у монастир с. Колодіївки, де монахи це давно практикують.
– Що Ви побачили, відчули в штабі передового загону, який виступає проти ордена сатани?
– Воїни-монахи унікальні. Вони наповнені по вінця Божою любов’ю. Вчили, показували, допомагали. В них немає нещирості. Вони весь час моляться. Скажімо, всі монахи сплять, а один за них молиться. Через годину його змінює інший монах, і знову за всіх молиться.
– Хто благословив на цілительство?
– Благословив мою практику митрополит Володимир Війтишин у 2005 році в м. Івано-Франківську.
– Що це дає для монаха і простої людини?
– Коли людина наповнена Христом, сатана її не переможе.
– Перші кроки були вдалі?
– Бог вчив мене на моїх помилках. Окремі помилки багато коштували. Якось монахи запропонували, щоб з хворого чоловіка з м. Луцька я вивів останнього, головного біса. Я, забувши, що торкатись біснуватого не можна, поставив на голову Хрест, руку, просив Пресвятої Богородиці вивести біса. Біс той був у подобі змія чи гадюки. Тіло звивалося. Але, вийшовши з чоловіка, він крутився навколо мене.
Мені смертельним обручем стискало голову. Я читав псалми. При читанні біс втікав, але з’являвся знову, коли я закривав Святу Книгу. То була страшна смертельна боротьба і мука.
– А наяву Ви бачили біса?
– Бачив. Він буває різним. Але головне – очі. Чорні зіниці випромінюють сильну негативну енергію. Пронизують наскрізь. Бувають очі побляклі, мутні, але вони ще страшніші.
– Загін цілителів від біса й сатани великий?
– В якійсь мірі кожен священик, виступаючи з Божою молитвою, протидіє сатані, але посвячених професіоналів, звичайно, менше. Нещодавно відбувся семінар, де ми ділилися досвідом, як ефективніше боротись з дияволом.
– А сатаністи мають своє вчення?
– Звичайно. У них – «Біблія сатани». Це вчення продукують окремі масони. У них головний герой – злий дух, душогубець, місія якого – нищити усе святе і життя.
– Тобто всім потрібно бути насторожі, щоб не було кінця світу?
– Кінець світу міг настати у XX столітті з початком третьої світової війни. Але Божа Матір, наша покровителька цього нищення не допустила. Багато зусиль і молінь приклав до цього Папа Іван Павло II. Він об’їхав всі країни світу. Почули голос миру правителі країн і прості люди. А Божа Матір по праву є Царицею миру.
– Сатана має шанси на перемогу?
– Ні кінця світу, ні перемоги сатани не буде. Читайте об’явлення Св. Івана Богослова (Об. 12), де змій бореться, але Божа Матір, зодягнена в Сонце і несучи в собі Христа, перемагає дракона.
– Як зрозуміти, що 2012 – це рік дракона?
– Це сатанізм проявляє себе, і люди, не відчуваючи підступності, сприймають все спокійно, ще й символи, значки носять. По всьому світу об’явлено, що 2012 є роком Христа. Це і є символом та запорукою перемоги. Визнавайте Ісуса. Ставте Ісуса на престіл свого життя. Відкрийте серце Пречистій Діві Марії. Промовляйте: «Я покритий плащем Богородиці. Я під її короною».
Слухаю, пізнаю і проникаюсь вірою. Скажу, шановний читачу, що про ієромонаха Леоніда Григоренка потрібно писати цілу книгу. Це – мала енциклопедія Святого письма. Це – філософське переосмислення всього нашого життя в Христі. Це – виклик жорстокій дійсності сьогоднішнього дня.
Він пише, досліджує, роздумує. Два головних правила його цілительства: «Не відмов», «Не нашкодь». Скільки лікарів сьогодні ставлять пріоритетом гроші, а потім лікування. Отець Леонід вірний вченню Христа і Гіппократа.
Леонід Григоренко пропагує вчення Папи Івана Павла II, зокрема, його книги «Теологія тіла» та «Любов і відповідальність». Любов, подружнє життя, відповідальність перед Богом – але це, знову ж таки, – окрема і глибока тема.
І накінець ще одна грань таланту отця Леоніда, яка виблискує сапфірами поетичного слова. Вслухайтесь:
Вона єдина Мати всім народам.
За них весь сум. І радість є у ній.
Пречиста Богородиця – це істинна свобода.
Це – справжня Воля Божа у Христі.
Цей духовний вірш «Сльоза Пречистої Марії у душі» – дороговказ від його серця до нашого.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар