Дивний світ дереваГригорій Юхимчук, який не так давно завітав до редакції, показав
незвичайні вироби з дерева, які виготовив у своїй майстерні. Кожна річ – це витвір, що дивує оригінальністю і несподіваним вирішенням образу.
— Я дуже люблю працювати з деревом. Воно ніби оживає, набирає нових форм, коли торкнуся різця, — розповідає Григорій. — Коли беру в руки дерево, то хочеться з нього виготовити щось таке, аби люди дивувалися, захоплювалися зробленим.
Ось вирізьблена дівчина, на голівку якої майстер поклав кіски. Ще одна дівчина – танцює із чоловіком. Таке враження, що кожен персонаж живе своїм життям, радіє йому.
У колекції виготовлених із дерева фігурок бачимо дідуся, який несе за плечима в’язку сіна. Далі помічаємо бабусю, що сидить на ринку, а у неї на голові… кукурікає півень.
Цікава й композиція «Лісової пісні», де чимало вигадки і фантазії.
— Думаю, що вона,— говорить Григорій Віталійович,— буде мати продовження. Сюжет захоплює, приваблює своєю загадковістю.
Увагу привертають образи русалки, водяника. Виготовив різьбяр із дерева міфічного чоловічка, який тримає в руках рибину. Лісовик, що наче вибіг з гущавини, не просто стоїть, а «несе» в’язку дров за плечима. Здається, що ось-ось він оживе і прийде у хижку дядька Лева, щоб зігрітися біля вогню. А від цієї композиції не можна відірвати очей: герої «Лісової пісні» «рухаються», наче по дивній каруселі.
Перед нами — світлина олтаря церкви. На нас дивляться святі образи, що намальовані на стінах храму.
– В цій церкві я виготовив дерев’яні конструкції, які прикрасили приміщення, — каже Григорій Віталійович.
Відчувається, що майстер тонко володіє не тільки пензлем, а й вміє «розкрити» задуманий образ у дереві.
Талант художника не тільки там, де торкнеться різцем дерева. Він, до того ж, малює чудові картини, на яких цвітуть луки, зеленіє ліс, вибігають, як живі, хатинки на узбіччя. Кожна річ, яку показав, дивує і захоплює.
Хіба може художник байдуже пройти повз дерево, яке чимось нагадує зігнуту людину? А ось ще одна деталь, на яку хочеться звернути увагу. Бачимо, як хилиться до заходу день: рожеве світло окутало дерева, хати. І так хочеться ступити на теплу землю, торкнутися босими ногами роси, що аж іскриться на траві.
Переглядаю картини художника, що дихають теплом і свіжістю ранку, хочу збагнути це незвичайне диво із див. Ось дивиться на мене зв’язаний козак, навіть, здається, ніби посміхається. У задумі стоїть Єва, яку ми знаємо із Святого письма, зривається птахом і в’ється у небі. Скажіть, ви бачили колись таке? А художник своїм уявним даром це помітив.
Звичайна хатин
ка. А біля неї — стіжки сіна. Життя... Ніби, на перший погляд, звичне. Але коли придивишся уважно, то хочеться прибігти у цей куточок, де все чарівне, тихе тебе пестить, огортає. Сіно, що дихає літом, теплом, не відпускає, притягує тонким, свіжим подихом чарівної косовиці.
Дивиться у небо й кострубата верба. Повз неї йдеш і ніколи не звертаєш уваги. А Григорій у цьому дереві помітив незвичну картинку живого буття.
— Ще я покажу ці роботи, — говорить він. — Ось зоряна ніч. Бачите, як тихо навкруги, як усе окутує темінь?
Із зацікавленням оглядаю малюнки «Ніч біля озера», «Несе Галя воду», «Йшов Гриць з вечорниць». Кожна картина — це окремий міні-світ, що дарує якесь незбагненне здивування, чари, свіжість.
Художник закоханий у навколишній світ, дивиться на все здивованим поглядом. Он у лісі грибне «багаття» на гілках лози «цвіте». Як цю картину передати на малюнку? Радієш, що художник не тільки побачив тихе, замріяне диво, але й доніс до нас, примусив пережити разом цю мить.
— Займаюся я не тільки виробами з дерева, а й роблю незвичайної форми меблі,— каже Григорій Юхимчук.
І тут же демонструє світлини, на яких — меблі, виготовлені його руками, Тут і шафи, і тумбочки, різної форми дерев’яні вироби.
Григорій з гордістю розповідає й про сина, який впевнено пішов стежиною батька до прекрасного, чистого і дивного, що може зачарувати не одного знавця цієї справи.
— Син,— розповідає Григорій Юхимчук,— закінчив Львівську національну академію мистецтв і отримав вищу освіту. Тепер має спеціальність «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво».
Григорій теж свого часу прилучився до науки. Закінчив академію мистецтв, як і син, а також Донецький педагогічний вуз.
Син, як розповів він, виготовив для дипломної роботи з дерева декоративний стілець. А його робота «Ковель» знаходилася у кабінеті міського мера.
Крім цього, здобув кваліфікацію художника виробів з дерева, дослідника, викладача і має диплом магістра. Закінчив вуз з «відзнакою».
Григорій, як майстер по дереву, може гордитися й тим, що його цікаві, неповторні картини є у колекціях багатьох людей не тільки в Україні, а й в інших країнах світу: Америці, Німеччині.
Степан СКОКЛЮК.
НА ЗНІМКАХ: Григорій ЮХИМЧУК і його роботи.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА та з домашнього архіву.
Залишити коментар