Місце, де панує Божа благодатьХрам Успіння Божої Матері в с. Доротищі — величний й осяйний. Стоїть на пагорбі серед села. Далеко навкруги виблискує церковний хрест, ваблячи до себе своєю силою і бажанням принести земний поклін Матері Божій, заступниці, покровительці, берегині.
Ікона Божої Матері у давнину багатьох людей зцілила від хвороб тілесних і духовних. Я, мала, із захопленням слухала, як мама вечорами розказувала про ікону і храм, про те, як храм у війну вистояв весь зранений, обстріляний, як його відбудовували й реставрували, закривали і відкривали.
У сімдесяті роки нашому храму пощастило більше, ніж іншим. Його перетворили у музей історії і краєзнавства, присвоїли статус пам'ятки архітектури.
Ми, школярі, з цікавістю бігали на перерві до храму поглянути на чудо, про яке говорили будівельники: "На стінах ікони з фрески і мозаїки ніяк не можемо вибити чи заштукатурити". Довго майстрам доводилося працювати, щоб красу Божу приховати за однотонною білою фарбою.
Спливає в пам'яті уже студентське відвідування храму як пам'ятки архітектури. Учителька історії Тамара Костянтинівна повезла нас в музей показати історичні цінності. Незабутнє враження від цієї поїздки лишилося на все життя. Уявіть собі: серед храму — Голгофа. Сльози Божої Матері і погляд Спасителя, сповнений болю і страждання, проникають у саме серце. Іоан Хреститель посилає німий докір кожному з присутніх. Поруч із Голгофою — гробниця, покрита плащаницею, а також ікона Матері Божої, яка у скорботі і горі сяяла небесним світлом.
Минули роки. Відкрили храм. Лунають дзвони, кличуть усіх на молитву. Ікона Божої Матері над Царськими воротами зустрічає усіх посмішкою і привітним поглядом. Сила молитви, що лунає у храмі, який очолює протоієрей Сергій Мар'юсик, і сила любові, що тут панує, дають можливість іконі відновлюватися, а людям — щиро молитися і отримувати милість Божу.
Величне свято Успіння Божої Матері усі із трепетом очікували і гарно його відзначили, адже храму — майже 400 років.
Валентина БОГДАНОВИЧ.
Залишити коментар