Зустріч з письменницеюНещодавно в міському культурно-просвітницькому центрі за сприяння літературно-мистецького товариства "Творчий світ" відбулася зустріч з письменницею і поетесою Оленою Чабан.
"Книга, як людина, тільки живе вона довше", – словами митрополита Ніфонта вела розповідь про свої книги-перли Олена Іванівна.
"Розмова з Богом" – одна з найбільш серйозних вистражданих та осмислених збірок. Як народжувалися поетичні рядки? У моменти великого горя, дивилася на зорі, молилася, і … отримувала відповідь. Брала олівець, папір у руки – записувала. Так з'являлися вірші, що увійшли до збірки "Розмова з Богом".
З особливим трепетом Олена Іванівна розповідала про подорож до Єрусалима, дорогу до Бога, яка відбулася за безпосередньої участі митрополита Ніфонта.
Згадала поетеса й про одну загадкову деталь, пов'язану з її життям. На 70-річний ювілей Анатолій Семенюк, поет, краєзнавець, журналіст, подарував Олені Іванівні віршоване вітання, де були слова "Жіноче щастя? Ти Ісуса полюбила. І Богородиця всміхнулася здаля…". Через тиждень ювілярка отримала подарунок від митрополита Ніфонта: медаль Волинської ікони Пресвятої Богородиці. "Боже провидіння", – подумала Олена Чабан.
Поетеса зупинилася на інших своїх творах, зокрема збірках "Не шуми, калинонько", "Берег любові", "Тануть сніги". Назви збірок – це назви українських пісень. Їх на святі творчості виконали Галина Романчук та Ганна Сачик – подруги Олени Іванівни по хору ветеранів "Надвечір'я".
Чимало поезій у збірках – автобіографічні, деякі з них – про родичів, друзів, коханого. Та прочитала авторка саме вірш "Старий учитель".
Якось на ринку Олена Іванівна зустріла свого учителя, того, хто зронив у юне серце зерно знань та любові до поетичного слова. Стояв, похнюпившись, плечі опущені, як побитий. Продавав півника, ще якийсь нехитрий крам.
Серце стиснулося від побаченого, біль не відпускав, перетворився у розпач, бо нічим допомогти. Аж поки душевні терзання не вилилися на папері. Читає Олена Іванівна, а присутні не стримують сліз.
Поетеса згадує у своїй розповіді людей, які допомагали їй видавати збірки, підтримували у моменти найбільших випробувань. З вдячністю та повагою відгукується Олена Іванівна про Віталія Павлова – колишнього редактора газети "Сільські новини".
Коли Олена Чабан йшла на заслужений відпочинок, між журналісткою та редактором відбулася розмова:
– Ви задоволені своїм життям?
– Майже, – відповіла Олена Іванівна.
– Чому майже? Чого б Вам ще хотілося?
– Видати книжку…
– То упорядкуйте вірші, складіть усе й віддайте мені, будемо видавати.
На свій день народження у 2001 році Олена Іванівна отримала подарунок – 200 примірників збірки "Одкровення".
Аби висловити захоплення життям, невсипущу душевну енергію, Олена Іванівна заспівала. Голосом впевненим, як у молодої жінки, рядками щасливої та закоханої у життя людини. Можливість писати врятувала в свій час Лесю Українку, поезія не дала зневіритися й впасти у відчай й Олені Чабан.
Пошановувачі творчості поетеси – люди різного віку, різного соціального прошарку, що, зрештою, не має значення. Бо вірші Олени Чабан, на думку Тетяни Заболотної, написані ніби для того, хто їх читає. Тетяна Йосипівна розказала усім присутнім, що поезії Олени Іванівни читають усією родиною, бо зрозумілі вони й дітям, й онукам.
Погодилися з думкою Тетяни Заболотної й студенти Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету та Ковельського медичного коледжу, які теж були присутніми на творчому вечорі поетеси.
Звучали привітання та захоплення творчістю волинської поетеси звідусіль. Галина Романчук зачитала послання від своєї доньки, молодої авторки поезій.
Подружжя Клюнтерів Валентина та Олександр – люди, закохані в поезію, однодумці та друзі Олени Іванівни, подякували поетесі за хвилини морального відпочинку, за поповнення скарбниці духовності та побажали їй творчих злетів, натхнення, плідних років, невсипущої енергії.
Спілкування з Оленою Чабан стало справжнім святом, насолода від чарівних поетичних рядків, музичні задушевні хвилини надали життєдайної енергії, спонукали задуматися над смислом життя.
Нехай "потреба душі ще і ще дарувати щире й праведне слово людям" ніколи не згасне. Творчої наснаги, Вам, Олено Іванівно, та довгих років життя!
На закінчення – її вірш, написаний 1 липня 2011 р.:
Ти знаєш, Господи, іще з дитячих літ
Мені казали, що Тебе нема,
Тому крізь хащі негараздів, бід
Я пробиралась навмання сама.
А Ти завжди зі мною поруч йшов.
Та я була тоді, немов сліпа.
Не знала, що Господь – Свята Любов,
Що Біблія – то Істина Свята.
Жила, грішила… "Господи, прости!" –
Злетіло в простір з глибини душі,
Коли не стало сили далі йти,
Бо камінь зради серце придушив.
То ніч була. Поглянула в вікно
На зорі, що всміхалися з небес.
І раптом зрозуміла: ось воно,
Найбільше в світі чудо із чудес.
І очевидним став страшний обман,
В якому проблукала півжиття.
У голові розвіявся туман,
Вмивали душу сльози каяття.
Ридала я від щастя: "Боже мій!
Ти бачиш – я прозріла серед мук.
Мені вони з Тобою не страшні.
Бо повнить силою мене Твій дух".
Олена ШУЛЬГАН,
заступник директора з виховної роботи Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного коледжу.
Залишити коментар