На гостину — до Папи(Закінчення. Поч. у номері газети від 26 грудня 2013 року)
Через деякий час повернувся в Мантову, звідки був родом. Із собою привіз той святий безцінний скарб.
Було багато посягань на святість, але сьогодні, через дві тисячі літ, ми маємо можливість торкнутись святая-святих і помолитися за здоров'я рідних, за Україну і вознести славу Господу нашому Ісусу Христу.
Ще до кінця не відійшовши від трепетної зустрічі із святими частками Ісусової крові, ми поринаємо в нове хвилююче дійство – зустріч з місцевою українською громадою. В монастирі нас зустрічає тужлива пісня про рідний край у виконанні церковного хору. Права частина просторого залу заповнена українцями, які живуть і працюють в цьому районі Італії.
Вільний простір заповнюємо ми, паломники. Всі чекають владику Йосафата і священиків. І ось – хвилюючий момент зустрічі. Маленький Валера, представник української діаспори, декламує: "Всю Україну ми раді вітати і спільно в молитві славу Богу воздат!..". Пара молодят у вишиванках зустрічає гостей хлібом-сіллю.
Незважаючи на те, що архієрейська служба здійснюється священиками і владикою Йосафатом з Волині, а хор – місцевий, все відбувається гармонійно, піднесено.
Владика виголосив проповідь про з'єднання всіх у Христовій вірі, про великомученика Святого Йосафата і здравиці усім присутнім. Він благословив маля, що народилося в українсько-італійської пари. Скільки щастя в очах цих молодят! А дитятко-янголятко тріпає ніжками і ручками, щось радісно аукає, коли рука Владики лягає на його голівку.
– Чи не хочете повернутися до України? – запитує паломник Микола якусь жіночку.
Наївне запитання!
– Звичайно, серце болить спогадом, душа сумує щодня, але доню потрібно довчити в університеті, – відповідає з сумом в очах та.
Така реальність: заради блага дітей, онуків багато хто покидає рідний край, сім'ю і шукає щастя на чужині. Наші кваліфіковані інженери, економісти та інші фахівці з вищою освітою доглядають стареньких хворих і немічних італійців.
Відволікаюся від невеселих роздумів і спостерігаю за строкатим натовпом, в якому рухаємося ми. Одяг наш і їхній практично однаковий, структура тіла європейська, душа християнська. То що ж нам заважає бути рівними серед рівних у Європі?
Тому просимо Бога, молимось до Бога: "Подай, Господи!" в надії на краще майбутнє.
Наш лайнер "Голуба стріла" долає європейський простір. Пройшовши митний контроль на польсько-українському кордоні, ми рухаємось без всяких перешкод Польщею, Чехією, Австрією, Італією, Славенією, Угорщиною. Наші водії –Мирослав і Роман – надійні. Вони сотні раз долали європейські дороги. Щоб ми не залишилися сам на сам з дорогою, отець Леонід насичує наші душі молитвами, духовними піснями. Він читає псалми, коли ми рухаємося засніженою гірською крутою дорогою на висоті 1200 метрів над рівнем океану.
Йому в цьому допомагає отець Тарас з Великих Мостів. Останній не тільки гарно співає і грає на гітарі, але й розвеселяє своїми смішинками. Доведено, що біля Божого має бути не тільки сум і серйозність, але й радість. Усмішка в духовності – це звеселяючий еліксир, який піднімає і скріплює дух.
Отець Леонід має неабиякий авторитет серед священиків Західного регіону. Він піклується про здоров'я вірних молитвою, а якщо хвороба потребує втручання лікарів, теж на висоті, і рекомендує найкращий варіант лікування. Його щирість і віра підносить до високого рівня духівника від Бога.
Особливої духовної благодаті привносить в наші душі високопресвященніший владика Йосафат. Його Ім'я співпадає із святим Йосафатом, в ім'я якого відбувається ця історична проща. Він – середнього зросту. Його лице випромінює якусь особливу доброту і довіру.
Відвідуємо головні святині Риму і Ватикану. Піднімаємося на колінах по східцях, якими колись ступав до Пілата сам Ісус Христос. Кажуть, якщо ти подолав 33 східці на колінах, то позбувся своїх гріхів. Люди вірять, хоч потрібно зрозуміти, що біля святості має бути очищення молитвою і вірою, покаянням і сповіддю. Але ці синяки і невеликі болі в колінах допомагають душевному зціленню.
Ми відвідуємо храми в інших містах: пізнаємо, молимось. Скільки хто «набрався» духовності? Як казав ко
лись Григорій Сковорода, у кожного свій посуд. Бог посилає багато благодаті для всіх. Але взяти ти можеш рівно стільки, скільки вмістить твоя душа, наскільки ти очистиш її від сатанинського сміття.
Щоб передати все і вся, потрібно писати книгу. Паломницька поїздка вимагає відповідних зусиль і коштів. Але вона сторицею повертає кожному духовним очищенням.
А ця поїздка до Риму – особлива. Ми зафіксували мить історії і ще раз підкреслили, що українці – великий європейський народ. "Багато званих, але обраних мало".
Ми таки на цю прощу були обрані. І слава Богу! Свою місію в ім'я єднання віри христової і України ми виконали.
– Все було, немов уві сні, – каже мій друг Василь.
І це правда. Такі духовні прощі незабутні. Ми дякуємо організаторам цієї незвичайної й історично важливої прощі владиці Йосафату, отцю Леоніду, сестрам-монахиням Оксані та Кароліні, звичайно водіям Мирославу та Роману.
Хай всіх Бог благословляє на добрі справи!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Ковель-Ватикан-Ковель.
НА ЗНІМКАХ: під час паломницької поїздки волинян у Ватикан.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар