Народна любов до батька-Тараса"Ми тебе пам'ятаєм, Тарасе!", "Любов до Великого Кобзаря майстриня виливає на полотні…", "Я на сторожі коло їх поставлю слово!" – це назви матеріалів, опублікованих на сайті Голобської селищної бібліотеки, які розповідають про шанобливе ставлення жителів Голоб до батька-Тараса.
Я познайомився з працівниками цієї бібліотеки приблизно рік тому, прочитавши в Інтернеті про їх ставлення до Тараса Григоровича.
У 2010 році за допомогою друзів мені вдалося перевидати "Кобзар" Тараса Шевченка, який вийшов друком під час Великої Вітчизняної війни – у 1942 році. Я назвав його "Кобзарем-фронтовиком". Мало хто знає, що "Кобзарі" видавались і у 1943, і 1944 роках, також друкувались й інші твори Тараса Шевченка. Під час війни загальний тираж всіх його творів склав півмільйона екземплярів.
Так от, "Кобзар" 1942 року я надіслав до Голобської бібліотеки. Якщо відверто, то я не розраховував на таку позитивну реакцію з боку працівників бібліотеки. Як земляк Шевченка, хочу сказати їм щире спасибі за те, що пам'ятають Тараса, шанують його творчість. Вони не тільки написали про це на своєму сайті, а й перетворили цю подію на справжнє свято.
Так, у березні минулого року в бібліотеці була організована виставка літератури "У кожній думі Кобзаря живе могутня Україна", до якої ввійшли твори Т. Г. Шевченка та література про його творчий шлях. Для учнів старших класів була проведена літературна година "Ми тебе пам'ятаємо, Тарасе!". По "Кобзарю" 1942 року видання було проведено захід "Історія однієї книги" для різних вікових категорій читачів. З яким захопленням перегортали читачі цю книгу!
Шевченківський "Кобзар" дуже багато значив для бійців у роки війни. Про це свідчать вірші фронтових поетів. Ось рядки із вірша Миколи Рибака "Нас заколисував Волосожар":
Тримаючи прострелений "Кобзар",
Читав радист натхненно:
"Кари катам, кари!".
Не дочитав, бо чуємо з пітьми
Наказ: приготуватись до атаки!
Не прочитали епілогу ми
Могутньої поеми "Гайдамаки"...
А читачі Голобської бібліотеки дочитали. У цього "Кобзаря" щаслива доля, як і у багатьох бійців, котрі повернулися додому з тяжких фронтових доріг. Щаслива доля книги, що вела наших солдатів по дорогах війни і дожила до сьогоднішнього дня. І з такою книгою познайомилися наші читачі.
28 жовтня 2013 року в районному будинку культури Голоб відбувся творчий звіт аматорських колективів та окремих виконавців Ковельського району "Святу любов до України ти нам, Тарасе, заповів", присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
У фойє будинку культури працівники Голобської селищної бібліотеки організували книжкову виставку "Я на сторожі коло їх поставлю слово".
Книжкову виставку складали книги – славетний "Кобзар" Т. Г. Шевченка, виданий у різні роки. Більше 50 "Кобзарів" було представлено, найстаріший з яких виданий у 1947 році. Більшу частину книг на виставку принесли читачі, вчителі-ветерани Голобської школи – В. Остапчук, А.Тетерук, Н. Стеблівець, Л. Верєжнікова, С. Федорук, І. Троць, А. Кильницька. "Кобзаря", виданого у 1960 році, принесла в бібліотеку Надія Буханкович, а вихователька дитячого садочка Людмила Торгонська представила на виставці "Кобзаря", який зберігається в сім"ї з 1954 року.
Також у фойє районного будинку культури тоді організували виставку робіт майстрів народного мистецтва Ковельщини. Були представлені роботи вишивальниць і художників району та селища. Свої чудові сучасні рушники принесли на виставку голобські майстрині Г. Муха та Л. Бакун. Об'єднував мистецькі твори Тарас Шевченко, образ якого і крилаті вислови були вишиті на полотні.
Однією із талановитих майстринь району є вишивальниця Ніна Семенчук з Поворська, яка свою любов до Великого Кобзаря виливає на полотні. З радістю у своїй домівці вона зустрічає трьох дітей, шістьох онуків та шістьох правнуків, яких навчає своєму ремеслу, багато розповідає про знаменитого сина українського народу Тараса Шевченка.
У січні цього року до її оселі завітали представники районної влади. Вони привітали Ніну Петрівну з днем народження та вручили подарунок.
Вишивальниця розповіла гостям про справу її життя, любов до української вишивки, яку творить хрестиком, гладдю та бісером. Особливе місце у її творчості займає вишивання портретів Тараса Шевченка, любов до якого прищепила їй ще бабуся своїми розповідями про "Наймичку" та читанням "Кобзаря", якого на той час мали її дядьки. Роботи майстрині дарувалися одному із Президентів України, міністрам.
Персональні виставки Ніни Петрівни завжди є гарною подією у культурному житті району. Нині вишивальниця готує чергову виставку робіт, яку присвячує Великому Кобзареві.
Вкотре пересвідчуюсь у тому, що:
Є на світі така країна,
Вона, як мати, рідна для нас.
І вічно буде жити Україна,
І вічно буде жити наш Тарас.
Низький Вам уклін, дорогі жителі Голоб, за щире і тепле ставлення до народного поета України Тараса Григоровича Шевченка!
Володимир ПОРТЯНКО,
Заслужений працівник культури України.
Молитва вірності душі
Карбує лік звитяг народу.
Любов до матері-землі –
Як оберіг святий безсмертя роду.
На хвилях Витязя-Дніпра
Тарасова зійшла гора.
Сягає зір небесна висота,
У свічах віри – образ Кобзаря.
Козацька криця славить отчий дім,
Огненна дума долю величає.
В сім'ї великій запанує вольний світ –
Як заповів Борець–Титан
У полум'ї геройської заграви…
Знамено революції – над краєм.
Дух Кобзаря палає з віку в вік.
Дорога волі шлях новий долає.
Земна колиска – святить стяг борні.
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар