Любить красу, що в творчість перейшла...Галина Максимівна Боратинець — вчитель Колодяжненської загальноосвітньої школи. Ця мила жінка, осяяна м’якою доброю усмішкою та любов’ю до природи, народилася у невеличкому мальовничому селі Поляні, що в Турійському районі Волинської області. Те дороге, що лишилося в пам’яті Галини з далекого босоногого дитинства, у зрілі роки надихнуло на творчість.
Перші художні роботи молода дівчина виконувала олівцями, акварельними фарбами, котрі згодом надіслала до Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша. В результаті була прийнята на підготовчі курси. Та матеріальні нестатки батьків не дозволили навчатись. Пізніше вступила до Володимир-Волинського педучилища, насолоджувалася уроками малювання, праці. Малювала квіткові композиції, ілюстрації до казок, сюжетні картинки, виготовляла витинанки.
В 1972 році Галина вступила до Волинського педагогічного інституту на філологічний факультет. Після закінчення його уже 42 роки працює у Колодяжненській загальноосвітній школі, де навчає учнів молодших класів. Галина Максимівна вела гурток вишивання, факультет художнього довкілля, разом з дітьми виготовляла експонати на різноманітні виставки, брала участь у проведені свят квітів.
1988 року стала переможцем конкурсу «Вчитель року» Ковельського району. А кілька років тому Галина Максимівна почала вести у школі художній гурток «Фітодизайн» (центр позашкільної освіти). Діти від гуртка у захваті: тут виготовляють вироби з природних матеріалів, квіткові композиції, натюрморти, пейзажі.
Квіти — давня любов Галини Максимівни. Перші роботи із засушеного матеріалу вона виконувала на кольоровому папері. Згодом осяйнула думка взяти природне тло, замкнути простір рамкою.
У своїх роботах майстриня поєднує квіти і пелюстки різні за формою, структурою, кольором, тривалістю цвітіння. Рослини для роботи бере з саду, поля, лугу, квітника. Потрібно дуже ретельно слідкувати за процесом висушування, надання форми елементам. Порушення технології призводить до руйнування пелюсток і листків.
Тлом для картин слугує рисове полотно. Елементи композиції жінка прикріплює клеєм, намазуючи кожну стеблину, кожен найменший шматочок. На деякий час кладе під легкий прес, щоб все приклеїлось і висохло.
Вже тривалий час Галина Максимівна листується з харківським книжковим клубом «Філіо». Чимало своїх флористичних сюжетів робить за каталогом, які отримує від клубу.
У роботах авторка поєднала флористику з технікою «терра». Ця художня техніка полягає в тому, розповідає народна майстриня, що на дерево (фанеру, цупкий картон) наноситься простий будівельний розчин. Пальцями із нього можна зробити будь- що, тобто об’ємну картинку природи.
Флористичні картини Галини Максимівни побували на виставках, конкурсах, фестивалях (зокрема, на «Поліському літові з фольклором», який відбувається в Луцьку).
Роботи Галини Максимівни Боратинець вкотре експонуються в літературно-меморіальному музеї Лесі Українки у Колодяжному на виставці «Люблю красу, що в творчість перейшла».
Назва виставки відповідає життєвій стихії художниці-аматорки, яка не перестає дивувати своїми роботами відвідувачів. У виставковій залі 26 робіт Галини Максимівни: квіткові композиції (“Мамині мальви”, “І метелик мов квітка...”, “Маки не польові...”), натюрморти (“Яблучний спас”, “Елегантність, А було колись...”), пейзажі (“Мій храм”, “Прийди на місточок”, “Вечірнє танго”).
Своїми роботами Галина Максимівна прагне дарувати людям те, що зможе зробити їх щасливішими і добрими – хоча б на той час, коли оглядають флористичну виставку.
Тетяна ВОРОБЕЙ,
молодший науковий співробітник літературно-меморіального музею села Колодяжного.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар