Розбуди мене вдосвіта, мамо...Розбуди мене вдосвіта, мамо,
Коли Сонце неквапно встає.
І з квіткової чашечки джмелик
Чисту росу вже поспіхом п’є.
Коли півень, сполохавши ранок,
Криком будить заспане село –
Жовтий соняшник Сонцю за птахом
Підставляє засмагле чоло.
І худоба ліниво спросоння
З пастухами на пашу іде.
Каченят цілий виводок качка
На ставочок купатись веде.
Наполохано з сідала кури
Позлітали клювати зерно…
Небокрай світанково на сході
Малиновим вже грає вином.
Ось гойдаються маку голівки,
Тишу будять дзвінкі солов’ї.
А в долині, між жовтим лататтям,
Срібним співом дзюрчать ручаї.
І зозуля в кущі калиновім
Комусь довго так лічить літа.
Розбуди мене вдосвіта, мамо…
Грає Сонця струна золота.
Збудить мене удосвіта мати,
Витре піт рукавом із чола.
Йду зарошеним лугом до хати,
Що чекає мене край села.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Залишити коментар