Ця вічно Свята Земля...Назавжди яскравим моментом у моєму житті залишиться поїздка в Ізраїль, яка відбулася восени минулого року. Це була давня мрія: побувати на Святій Землі, а здійснити її допоміг мій чоловік Юрій Семенович. Тож у Передвеликодні дні хочеться ще раз подумки повернутися на землю, пов'язану з Ісусом Христом, і поділитися своїми враженнями від поїздки з читачами газети.
У Бориспільському аеропорту ми сіли на літак і за три години пролетіли над чудовими краєвидами України та Туреччини. І ось – надзвичайно яскраві вогні Тель-Авіва…
Відразу від аеропорту комфортабельний автобус із водієм-арабом та екскурсоводом-єврейкою повіз нас загадковою землею обітованною до міста Тверія, де поселили нас у чудовому тризірковому готелі "Прима".
Місто Тверія знаходиться на західному березі Галілейського моря в Ізраїлі і було назване на честь римського імператора Тіберія. На його території в наш час на глибині 15 метрів під землею знайдено старий римський театр, який вміщав 7 тисяч глядачів і якому вже дві тисячі років.
Наступного дня розпочалися наші екскурсії незнайомою нам країною. Вражала навколишня екзотична природа: оливкові сади, високі фінікові пальми, бананові дерева і надзвичайно бездонне й чисте небо.
Під'їхали до Кани Галілейської, де, за Біблією, Ісус Христос створив своє перше диво: прийшов на весілля і перетворив воду на вино. Вражала велика кількість різних храмів. В одному з православних отець Сергій (куратор групи) відправляв для нас службу.
У Назареті ми відчули, що це дійсно місто Ісуса Христа, який провів там дитинство, і Святої Марії, яка переселилася сюди з Йосипом після втечі у Єгипет. Господь був з нами, коли заходили у церкви (їх у Назареті 23), в монастирі. Особливо вразив храм Благовістя.
Сьогодні Назарет – місто заможних людей. У Верхньому Назареті проживають євреї, а в Нижньому – в основному араби.
В Назареті впали в око велика статуя Святої Марії на фоні кованої стіни, по якій постійно збігає кришталево чиста вода, і довга галерея портретів Діви Марії, намальованих художниками різних країн світу.
Потім нас підвезли до річки Йордань, де Ісус прийняв хрещення від Іоана Хрестителя. Ми переодяглися у довгі сорочки і зайшли у святу воду, а о. Сергій занурював кожного тричі з головою і читав молитви. Надзвичайне відчуття очищення та святості охоплювало в ту мить.
Наступного дня автобус віз нас на північ, де було значно холодніше. У місті Мухорка на горі Кармель ми побували в Храмі Преображення, який збудований на місці, де Ісус явився своїм учням у темній простій одежі, а там його одяг став білим і блискучим.
Цікаві люди проживають у цій місцевості – друїзи, які відійшли від мусульманської віри і мають свою віру в добро. Чоловіки ходять у спідницях і обов'язково всі служать в армії. Жінки на головах носять перуки, а зверху ще й капелюшки.
І що надзвичайно вразило у той день, – це панорама при в'їзді до міста Хайфи (в перекладі – красуня). Коли стояли на мосту і дивилися вниз – очей не можна було відвести від такої краси! Населення Хайфи – 280 тисяч, в основному євреї, і серед них багато переселенців з колишнього СРСР.
Далі екскурсовод зі своєї ініціативи повезла нас покупатися у Середземному морі, де вода – наче гаряче молоко, ласкава і ніжна.
У цей день Ізраїль для нас закінчився, і наступні п'ять ночей ми мали ночувати у Палестині. Надвечір приїхали у Віфлієм.
Перед в'їздом до Палестини стоїть товста і височезна кам'яна стіна, яку ізраїльці збудували для захисту своєї країни від нападу палестинців, які й зустріли зі зброєю нас за тією жахливою стіною. Екскурсовод чомусь швидко пересіла із першого місця на останнє, ховаючись від арабів. А нас всіх аж затрусило, у кожного промайнула тривожна думка: "Що нас чекає далі у цій країні?".
У готелі, де ми розселилися, всі вікна були зашторені, ніде не було балконів, у приміщенні день і ніч горіло світло. А ввечері у Віфліємі – комендантська година. Радісно було тільки від того, що перебуваємо у місті, де народився Ісус Христос.
Зранку шлях наш проліг на Мертве море. Місцевість, яку проїжджали, не була мальовничою, як в Ізраїлі. Перед нами розкинулася палестинська Юдейська пустеля: піски і піски, піщані високі гори, дюни і тільки де-не-де росте маленька акація-шина. Я вперше побачила таку велику пустелю і з широко відкритими очима дивилася, як по гарячих пісках велично крокує верблюд з дитинчам.
Мертве море зустріло нас синьо-голубою водою, яка переливалася у синьо-зелену. Вчені світу стурбовані, що це море щорік міліє на один метр, і врятувати його неможливо. З морем пов'язана легенда про Содом і Гомору, яку нам розповіли, а також про надзвичайно лікувальні властивості води Мертвого моря. Запливати чи занурюватися у нього неможливо, бо вода густа і масляниста, як олія, і така солона, що виштовхує на поверхню тіло.
Далі ми провідали монастир Святого Герасима, збудований у пустелі в V столітті.
Віфлієм – це місто чудових духовних святинь: храм Різдва Христового, церква святої Катерини, молочний грот Cвятої Марії, Поле пастушків, де вони дізналися від ангела про Різдво Спасителя. Всередині церкви пастушків на стінах висять величезні три картини із зображенням народження Христа.
В останні дні нам залишилось відвідати Єрусалим і Стіну Плачу. Сьогодні Єрусалим поділений на Старе і Нове місто. У Новому Єрусалимі проживають в основному євреї, а його вулицями ходять озброєні ізраїльські солдати, серед яких багато дівчат, бо вони служать в армії теж.
У Старому Єрусалимі розташовані всі християнські святині, і він поділений на чотири квартали: мусульманський (найбільший), християнський, де є Храм Гробу Господнього; єврейський (там Стіна Плачу) і найменший – вірменський.
Для нас, християн, найзначущішою у Єрусалимі є Віа Долороза – Хресна Дорога скорботи, печалі і страждання Ісуса Христа, яка розпочинається від страшного суду і веде до місця розіп’яття Сина Божого на Хресті.
Віа Долороза – це 14 стацій Ісуса Христа, дев'ять з яких розташовані по вулиці Віа Долороза, а п'ять знаходяться у самому Храмі Господньому.
Ми пройшли всі 14 стацій і наче відчули, як важко було йти Ісусу, несучи на собі тяжкий хрест.
У Храм Гробу Господнього можна зайти через малий отвір – Ворота Смирення – тільки зігнувшись, і тисячі паломників проходять сюди, стають навколішки і довго моляться на різних мовах, освячують на Гробі свої речі, запалюють від Благодатного Вогню свічки і везуть їх опаленими додому.
Останньою нашою точкою в туристичному маршруті була Стіна Плачу. Це – збережена західна стіна Старого міста. Біля Стіни Плачу чоловіки ідуть молитися направо, а жінки – наліво. Мені вдалося в одну із щілинок у ній заштовхати декілька записок з проханням до Бога…
Світле, святе для усіх людей світу в Єрусалимі і на Святій Землі – магічної краси храми, монастирі, церкви і все, що пов'язане з життям Ісуса Христа. На жаль, на цій землі є і несумісне зі святістю – ненависть і ворожнеча між народами, що живуть на Святій Землі. І все ж, тільки тут так близько відчуваєш дух Сина Божого!
Марія БАТРАЧЕНКО.
НА ЗНІМКАХ: Марія БАТРАЧЕНКО біля статуї Святої діви Марії у Назареті; в палестинській пустелі.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар