Як дивно все злилось в єдиній миті:
У полі пастухи… Архангел Гавриїл...
Вогнем вечірні зорі перелиті -
Аж звуки радості зринають з їхніх тіл.
Усіх світів загадки заплелися
В Спіралі вічності, у темряві проваль.
Пророцтва нині майже всі збулися:
Над нами небо синє сяє, мов кришталь.
І взявши цей кришталь святої далі,
Себе вдягнувши в рясу грішного раба,
Зійшов Апостол правди і печалі -
Була обвита Духом плоть Його слаба…
І Віфлеєм став центром поклоніння -
Дари зі сходу Агнцю волхви принесли,
А потім – смерть і дивне воскресіння.
Порожній гріб - у нім лиш ангели-посли:
"Ви не шукайте серед мертвих Сина,
До Галілеї мчіте, Вість несіть благу.
Настала Царства Божого година -
Святкуйте разом перемогу дорогу…"
І всі побігли в Галілею,
Тоді для них, мабуть, спинився простір-час;
Неслася Божа слава над Землею,
І їм усім відкрив обійми щирі Спас.
Христос Воскрес! Які слова врочисті!
Квітневий ліс… Десь джміль в конваліях гуде…
Врочисто церква, сяючи в намисті,
Чекає, вірить, що Ісус ось-ось прийде.
Спаситель - ВСЕ… Він - Пуп'янок всесвітній,
Маяк для тих, хто збився з курсу у імлі.
Коли ще не цвіли вогні досвітні,
Ісус тоді в думках ходив вже по Землі…
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес! Слава Йому навіки-віків!
Георгій ІДРІСОВ,
поет, письменник, член НСЖУ, м. Ковель.
Залишити коментар